Запрошуємо Вас та членів Відділення  прийняти участь у черговій  Конференції Асоціації, яка  відбудеться 30 травня 2012р. та семінарі:

"Житлове господарство України: стан, проблеми перспективи"

29  травня 2012 р.

Місце проведення: м. Київ, вул. Димитрова, 24, в приміщенні Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (зал для засідань  на 1 поверсі).

Реєстрація учасників:

-  семінару       29 травня з 09.00-10.00 години,

-  конференції  29-30 травня з 09.00 -10.00 години.

УВАГА ! На конференцію запрошуються тільки члени Асоціації! А на семінар всі бажаючі – вартість 780, грн. з ПДВ. 

Для участі в Конференції необхідно провести  вибори делегата (ів) від Відділення та забезпечити його (їх) участь в роботі Конференції Всеукраїнської асоціації "Укржитлоексплуатація",  заповнити протокол, який просимо відправити по факсу 044-517-49-34  або на E-mail: va_uge@ukr.net - для підготовки списків учасників Конференції, оригінал протоколу надати Виконавчій дирекції Асоціації при реєстрації.

Просимо терміново, до 25 травня 2012 року, підтвердити  участь Вашого делегата (ів) у Конференції за телефонами: (044)233-38-53, (063)233-38-53, 050-411-45-66, факс (044)517-49-34 або на E-mail: va_uge@ukr.net  чи поштову адресу: повідомивши назву підприємства, ПІБ учасника.  

Участь у конференції безкоштовна.

Участь у семінарі 500,00 грн.

Вартість харчування – 29.05 – обід 70 грн., 30.05 – дружній підвечірок 300,00 грн.

 

Загальні втрати на одну особу при участі в семінарі-конференції складають 870.00 грн.

Витрати на  участь в семінарі-конференції одного учасника складають  - 370,00 грн. 

      Явка 1 учасника в Конференції обов’язкова. Кількість учасників не обмежується.

      Для голосування на Конференції  для 1 підприємства 1 голос.

Реєстрація учасників Конференції здійснюється при наявності:

- Протоколу керівних органів підприємства про вибори делегата на участь в роботі  звітно-виборчої Конференції Асоціації, затвердженого печаткою підприємства;

- Копії платіжного доручення;

- Акту використання коштів - підписаного керівником підприємства затвердженого печаткою.

Додатки:

Програма семінару "Житлове господарство України: стан, проблеми перспективи",

Бланки протоколів керівних органів підприємства про вибори делегата на участь в роботі Звітно-виборчої Конференції Асоціації (бланк заповнити та повернути)

Пакет бухгалтерських документів

 

 

Запрошуємо працівників обласних, районних, міських адміністрацій, управлінь житлово-комунального господарства, керівників, бухгалтерів та працівників житлово-експлуатаційних організацій та зацікавлених осіб взяти участь в роботі семінару:

 

"Житлове господарство України: стан, проблеми, перспективи"

Семінар буде проведено 29 травня 2012 року в м. Києві

У програмі семінару:

•    Законодавче регулювання в житловому господарстві України.
•    Житлове господарство України: стан, проблеми, перспективи, шляхи розвитку.
•    Нормативне регулювання житлового господарства.
•    Взаємовідношення ОСББ  з постачальниками  житлово-комунальних послуг.
•    Перспективи управління багатоквартирним житловим фондом в Україні.
•    Тарифна політика в житловому господарстві.
•    Проблеми Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. №869 та пропозиції.

Лекції читають: компетентні фахівці секретаріату Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, департаменту житлової політики та департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального  господарства України, Всеукраїнської Асоціації спеціалістів з управління та утримання нерухомості "Укржитлоексплуатація".

Місце проведення семінару: м. Київ, вул. Димитрова, 24, приміщення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (зал для засідань на 1 поверсі)

Реєстрація учасників семінару: 29.05.2012 р. з  09.00 до 10.00 год. в залі засідань на 1 поверсі.

Лекції: 10.00-18.00 год. (з перервами на обід та каву)

Просимо Учасників семінару надати  організаторам для реєстрації: копію платіжного доручення або гарантійний лист, договір та акт надання послуг, завірених підписом керівника та печаткою підприємства.

Рахунок - повідомлення №2 від 07.05.2012 року

Вартість участі в  семінарі:

ПОСЛУГА: "Консультаційні послуги"	Грн.	В т.ч. ПДВ
1. Участь одної особи від підприємства	780,00	130,00

Кошти за участь у семінарі перераховуються:
на рахунок  26008000016060, в ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023,
код ЄРДПОУ 34491056, І.П.Н. №344910526503, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 37125067
Одержувач: ТОВ "Інститут Укржитлоексплуатація"
Призначення платежу: "За інформаційно-консультаційні послуги, згідно рахунку-повідомлення №2 від 07.05.2012р."

Переконливо просимо Вас писати в платіжних дорученнях призначення платежу тільки у вище вказаному формулюванні та вказувати місто і назву підприємства-платника.

До вартості семінару входять консультаційні послуги, обід, лекційні матеріали.

Для участі в семінарі необхідно до 25 травня  перерахувати кошти та зробити заявку на участь у семінарі за телефонами: 044-233-38-53, 063-233-38-53, 050-411-45-66, повідомивши: № платіжного доручення, суму перерахованих коштів, прізвище, ім’я та по батькові, посаду, телефон учасника семінару.

Розміщення  учасників семінару можливе в готелі  "Предслава"
З питань розміщення звертайтеся за телефоном: +38-044-529-42-84 або
+38 044-529-97-14 - факс, бронювання.
Категорії номерів та ціни можна переглянути в Інтернеті за електронною адресою: Готель Предслава

Прикріплені документи: запрошення, програма семінару, пакет бухгалтерських документів

         

Щиро вітаємо ветеранів Великої Вітчизняної війни та всіх громадян України зі світлим і радісним святом Перемоги над фашистськими загарбниками. Ми пам'ятаємо про тих, хто, не шкодуючи власного життя, захищав рідну землю, наше сьогодення. Прийміть найтепліші побажання міцного здоров'я, затишку та благополуччя. Мирного неба Вам та Вашим родинам!

 

Найщиріші вітання з чудовим весняним святом праці – Днем Першого Травня!

Зичимо щастя, здоров’я, весняного тепла! Натхнення, творчої праці!

Хай першотравневі свята принесуть Вам і Вашим близьким радість та задоволення!

Хай панує мир, злагода та добробут у Ваших оселях!

Шановні колеги!
Щиро й сердечно вітаємо  Вас з наступаючим світлим святом. Великдень несе нам довгоочікувану радість перемоги Сина Божого, дарує надію та впевненість у завтрашньому дні, поселяє спокій у серцях, зміцнює віру та живить душу.Тож нехай Божа милість  благословляє Ваше життя, а мир, любов та злагода  панують у Ваших оселях. Зичимо  Вам гарного настрою, відмінного здоров’я, сімейного затишку, незмінного успіху та здійснення усіх задумів.

Громадською організацією "Всеукраїнська Асоціація спеціалістів з управління та утримання нерухомості "Укржитлоексплуатація" та Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України розпочато роботу щодо відпрацювання змін та доповнень до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українм від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги". 22.03.2012 року відбулась зустріч заступника голови ГО ВАСУУН "Укржитлоексплуатація" Валерія Ковалюка з директором департаменту економіки систем життєзабезпечення Світланою Михайлівною Старцевою та начальником відділу тарифної політики департаменту економіки систем життєзабезпечення Наталією Олександрівною Кравченко. Під час зустрічі обговорені концептуальні підходи до змін та доповнень та частина пропозицій ГО ВАСУУН "Укржитлоексплуатація".

З пропозиціями змін можна ознайомитися тут.

Шановні працівники житлово-комунального господарства!

Сердечно вітаємо Вас із професійним святом!

 

Бажаємо миру і світлої долі,
Запалу, енергії, сили доволі.
Творчого вогнику, віри й наснаги,
Щедрості серця, людської поваги.
На довгих стежках Вашої ниви
Будьте завжди Ви здорові й щасливі!

Дорогі жінки!

Щиро і сердечно вітаємо Вас з 8 березня

 

В цей день, весною зігрітий

Всі квіти, усмішки Вам!

Щоб печалі Ви не знали

Навіть легкого смутку тінь

Щоб завжди очі сяяли

І не тільки цього дня!

Запрошуємо працівників обласних, районних, міських адміністрацій, управлінь житлово-комунального господарства, фахівців житлово-експлуатаційних, водо-, теплопостачальних підприємств та управляючих компаній взяти участь в роботі семінару:

 

"Житлове господарство України:

тарифоутворення, управління, взаємовідносини.

 Облік і оподаткування в ЖКГ"

який відбудеться в Івано-Франківській області  м. Яремче 26/02-01/03 2012 року

У програмі семінару : 

• Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869.
• Проведення перерахунків за ненадані, надані не в повному обсязі чи неналежної якості житлово-комунальні послуги.
• Аспекти та проблеми управління наданням комунальних послуг в багатоквартирному житловому фонді. 
• Договірні відносини між житлово-експлуатаційними підприємствами та:  виконавцями комунальних послуг, органами місцевого самоврядування.
• Облік і оподаткування в житлово-комунальному господарстві.
• Оподаткування підприємств ЖКГ. Концептуальні підходи та  порядок визначення об’єкту оподаткування податками на прибуток та на додану вартість. Обґрунтування можливості несплати екологічного податку.
• Оподаткування  прибутку підприємств: 

- Порядок визначення доходів від реалізації та інших доходів підприємств ЖКГ. Визнання та відображення в обліку цільового фінансування;

- Порядок визначення витрат за видами: собівартість, загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати;

- Витрати, які не враховуються для зменшення об’єкта оподаткування;

- Касовий метод для підприємств ЖКГ;

- Постійні і тимчасові різниці між визначенням витрат і доходів за правилами бухгалтерського обліку та з метою оподаткування: склад, обґрунтування, звітність.

• Облік розрахунків з населенням. Проблема боротьби із боржниками в житлово-комунальному господарстві. Індексація заборгованості. Відображення сумнівної та безнадійної заборгованості в бухгалтерському обліку та згідно з Податковим кодексом України. 
• Управління житлом і утримання його на балансі. Оподаткування та облік операцій.
• Особливості оцінки, визнання та обліку активів і зобов’язань на підприємствах ЖКГ. Облік розрахунків з постачальниками комунальних послуг. Зміни в нормативних документах  з бухгалтерського обліку.
• Спрощена система оподаткування для малих підприємств в ЖКГ. Спрощена форма обліку без використання подвійного запису для малих підприємств.
• Оподаткування та облік в ОСББ.
•  Відповіді на питання учасників семінару.
• Довід з управління та утримання нерухомості:

-   Обов’язки власника при управлінні і обслуговуванні нерухомості;

-   Основи Стандарту дій з обслуговування та утримання нерухомості Естонії;

-   Практика управління нерухомістю: планування витрат на утримання нерухомості; узгодження витрат з власником; облік витрат при виконанні робіт; ведення документації.

 Лекції читають:

- заступник голови Всеукраїнської Асоціації спеціалістів з управління та утримання нерухомості "Укржитлоексплуатація", директор ТОВ "М.Ж.К." - Ковалюк В.А.

- доктор економічних наук, професор кафедри обліку та аудиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Гура Н.О.

- Фахівці з управління нерухомістю Естонського Союзу управляючих і обслуговуючих нерухомість – Б. Хююс, С.Яанус,  У.Альбер Латвійської асоціації підприємств з управління  та обслуговування нерухомості – Г. Бейкманіс.

 

Місце проведення семінару:  Івано-Франківська область, місто Яремча, вул. Свободи, 363-А, в приміщенні готелю  “Водоспад”.

Реєстрація учасників семінару здійснюється лише при наявності копії платіжного доручення або гарантійного листа (тільки для бюджетних організацій), договору та акту надання послуг, завіреного підписом керівника та печаткою підприємства.

 Час проведення реєстрації:  26 лютого 2012 р. з  14.00  до 19.00 год.,  27 лютого 2012 р. з  08.30  до 09.00 год.

 Рахунок - повідомлення №1с  від 20 січня 2012 р.

Вартість участі 1 учасника в  семінарі

"Житлове господарство України: тарифоутворення, управління, взаємовідносини, досвід"

м. Яремча 26/02-1/03 2012 року:

№		вартість	в т.ч. ПДВ
1.	Інформаційно-консультаційні послуги	1920,00	320,00
2.	Інформаційно-консультаційні послуги, харчування відповідно до програми	2718,00	453,00
3.	Інформаційно-консультаційні послуги з харчуванням відповідно до програми,         проживанням - 4 ночі у 1-місному номері типу «Напівлюкс-Економ»	4458,00	743,00
4.	Інформаційно-консультаційні послуги з харчуванням відповідно до програми,    проживанням  4 ночі у 2-місному номері типу «Напівлюкс-Бізнес»        ( 1місце)	3648,00	608,00
5.	Інформаційно-консультаційні послуги з харчуванням відповідно до програми,     проживанням 4 ночі,  у номері типу «Напівлюкс-Бізнес»	4578,00	763,00
6.	Інформаційно-консультаційні послуги з харчування відповідно до програми,       проживанням 4 ночі у  2-місному номері типу «Люкс»                              (1 місце)	4059,00	676,50
7.	Інформаційно-консультаційні послуги з харчування відповідно до програми,  проживанням 4 ночі у номері типу «Люкс»	5400,00	900,00
8.	Підприємствам, які входять до складу Всеукраїнської Асоціації "Укржитлоексплуатація",  та не мають заборгованості по членським внескам надається знижка 250,00 грн.

Умови проживання та номери можна подивитись на сайті: www.hotelvodospad.com.ua

Учасники семінару, які проживають в готелі "Водоспад" мають право на безкоштовне користування басейном, сауною, більярдом, тренажерним залом (1 год. на добу). 

Кошти за участь у семінарі перераховуються:

на рахунок  26008000016060  в ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023

код ЄРДПОУ 34491056, І.П.Н. №344910526503, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 37125067

Одержувач: ТОВ  "Інститут Укржитлоексплуатація"

Призначення платежу: "За інформаційно-консультаційні послуги згідно рахунку-повідомлення №1с від 20.01.2012р."

Переконливо просимо Вас писати в платіжних дорученнях призначення платежу тільки у вище   вказаному формулюванні та вказувати місто і назву підприємства-платника.

Прикріплені документи: запрошення, програма семінару, пакет бухгалтерських документів

         

 

Шановні колеги щиро вітаємо Вас та Ваші родини з Новим роком та Різдвом Христовим!
Бажаємо кожній родині сімейного добробуту, радісних дитячих усмішок, здоров'я, любові, миру і процвітання!
Нехай Новий рік увійде до Вашої оселі добрим і радісним, принесе злагоду і достаток, натхнення на нові вагові здобутки.
Хай доля щедро обдаровує всілякими благами, а друзі та рідні ніколи не розчаровують!

Віншую Вас, господарі, при Вашій родині, нехай добро буде з Вами і щастя віднині!
Нехай смуток Ваш і горе спливуть за водою, щоб ніколи не стрічались зі слізьми й бідою!
Щоб в доброму здоров'ї хоч СТО літ прожити, собі й дітям красну долю в Бога заслужити!
Успіхів, нових звершень та здійснення найзаповітніших мрій!

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                        ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

                   24.11.2011  N 2198/11/13-11

                                      Головам апеляційних
                                      адміністративних судів
 

     1 січня  2011  року набрав чинності Податковий кодекс України
(пункт      1         розділу      XIX    "Прикінцеві   положення"
зазначеного Кодексу).

     З метою   однакового  застосування  адміністративними  судами
окремих     приписів     Податкового     кодексу     України    та
Кодексу     адміністративного       судочинства    України   Вищий
адміністративний суд України звертає увагу на таке.

     Главою     11    розділу   2    Податкового   кодексу України  
регулюється   відповідальність  платників  податків  за  порушення
правил оподаткування.

     Зокрема,   статтею     123    Податкового   кодексу   України  
встановлено  штрафні  санкції,  які  застосовуються  до  платників
податків у разі визначення контролюючим органом  суми  податкового
зобов'язання.

     При вирішенні    питання    про   застосування   передбачених
статтею 123 та іншими нормами Податкового кодексу України штрафних
санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня
2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, 
але    виявлені     контролюючими     органами    після   вказаної
дати, судам слід виходити з такого.

     До 6 серпня 2011 року,  тобто до  набрання  чинності  Законом
України      від    7   липня   2011 року N 3609-VI  "Про внесення
змін до Податкового кодексу України та деяких  інших  законодавчих
актів  України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу
України" (надалі  -  Закон  3609-VI),  Податковий  кодекс  України
не     містив       положень,      які    б   регулювали   порядок
застосування штрафних санкцій,  передбачених  Податковим  кодексом
України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

     Із 6  серпня  2011  року  підрозділ  10 розділу XX "Перехідні
положення"     доповнено,    зокрема,   пунктом    11.  Відповідно
до  зазначеної  норми  штрафні  (фінансові)  санкції  (штрафи)  за
наслідками перевірок,  які  здійснюються  контролюючими  органами,
застосовуються  у розмірах,  передбачених законом,  чинним на день
прийняття рішень щодо  застосування  таких  штрафних  (фінансових)
санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

     Виходячи з    викладеного,    правове   регулювання   порядку
застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені
до     набрання     чинності    Податковим   кодексом  України,  є
різним залежно від  періоду,  в  якому  застосовуються  відповідні
штрафні санкції.

     З 1  січня  2011  року,  тобто  від  дати  набрання  чинності
Податковим    кодексом    України,  і    до   6  серпня 2011 року,
тобто  до  дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу
XIX    Податкового     кодексу    України,  слід     виходити   із
загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

     З    дати    набрання    чинності   Законом  3609-VI  штрафні
санкції за податкові правопорушення,  вчинені до набрання чинності
Податковим     кодексом      України,    але    виявлені     після
1 січня  2011  року,  застосовуються  згідно з приписами пункту 11
підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.

     При вирішенні   питання   щодо   застосування    передбачених
Податковим      кодексом     України     штрафних    санкцій    до
податкових правопорушень,  вчинених до 1 січня  2011  року,  варто
враховувати таке.

     Відповідно до  частини  першої  статті 58 Конституції України
закони    та    інші     нормативно-правові    акти    не    мають
зворотної  дії  в часі,  крім випадків,  коли вони пом'якшують або
скасовують відповідальність особи.

     Як випливає  з  Рішення  Конституційного  Суду  України   від
9    лютого     1999    року    N     1/99-р,     частину    першу
статті      58     Конституції       України       щодо        дії
нормативно-правового  акта  в  часі  треба  розуміти так,  що вона
починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з
втратою  ним  чинності,  тобто до події,  факту застосовується той
закон або інший нормативно-правовий акт,  під час дії  якого  вони
настали або мали місце.

     Відповідно правомірність поведінки особи,  зокрема дотримання
нею   норм   податкового   законодавства,   слід   визначати    із
застосуванням   законодавства,   яке   діяло  на  момент  вчинення
відповідних дій або бездіяльності такої особи.

     У свою  чергу  заходи  відповідальності,  які   можуть   бути
застосовані   до   особи-порушника,  слід  визначати  на  підставі
законодавства,  яке є чинним на момент виявлення  та  застосування
відповідних санкцій.

     Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків
здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства,
контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи,  що
діяло  на  момент  вчинення  відповідних  дій.   Водночас   заходи
відповідальності,   які   підлягають   застосуванню   за   вчинені
платниками  податків  порушення,  повинні  визначатися  згідно   з
нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних
правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема
винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

     При цьому  слід ураховувати,  що відповідно до частини другої
статті      58       Конституції      України     ніхто  не   може
відповідати  за  діяння,  які  на  час  їх вчинення не визнавалися
законом як правопорушення.

     З викладеного  випливає,  що  врегульоване  законом   правило
поведінки  визначається  тим  нормативно-правовим актом,  який був
чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

     Відповідно зміст правовідносин,  зокрема прав  та  обов'язків
особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже
склад  правопорушення  та  відповідальність   за   його   вчинення
визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на
час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені
разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності
нормативно-правовим   актом   або    набрання    чинності    новим
нормативно-правовим   актом,   який   регулює  ті  самі  суспільні
відносини).

     Водночас зворотна дія  нормативно-правового  акта  полягає  в
тому,   що   запроваджені   ним   нові   норми  застосовуються  до
правовідносин,  які  існували  до  набрання  ним  чинності,  тобто
приписи   нового   нормативно-правового   акта   змінюють  правило
поведінки,  яке було встановлено  попередніми  нормативно-правовим
актами.

     Якщо ж  новий  нормативно-правовий акт не змінює закріплені у
попередніх нормах правила поведінки  (тобто  попередній  та  новий
нормативно-правові   акти   однаково   визначають  зміст  прав  та
обов'язків суб'єктів відносин),  зворотна дія нормативно-правового
акта не має місця.

     Зокрема відсутня  зворотна  дія  нормативно-правового  акта в
тому разі,  якщо попередній та наступний  нормативні  акти  місять
тотожні   склади   правопорушення.   При  цьому  кваліфікація  дій
порушника  повинна  відбуватися  з  посиланнями  на   норми   того
нормативного акта,  який був чинним на момент вчинення відповідних
дій.

     Виходячи з викладеного,  за податкові правопорушення, вчинені
до    набрання    чинності   Податковим   кодексом   України, може
бути застосовано відповідальність,  передбачену  цим  Кодексом,  у
тому  разі,  якщо  їх  склад є тотожним зі складом правопорушення,
визначеним Податковим кодексом України.

     Зазначене правило застосовується незалежно  від  того,  що  в
Перехідних    положеннях     Податкового    кодексу   України   до
6 серпня 2011 року були відсутні приписи щодо порядку застосування
передбачених Кодексом   санкцій   за  правопорушення,  вчинені  до
1 січня 2011 року.

     Водночас, як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу  XX
Податкового      кодексу     України,  що    набули   чинності з 6
серпня  2011  року,  штрафні  (фінансові)  санкції   (штрафи)   за
наслідками  перевірок,  які  здійснюються  контролюючими органами,
застосовуються у розмірах,  передбачених законом,  чинним на  день
прийняття  рішень  щодо  застосування  таких штрафних (фінансових)
санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

     Зі змісту наведеної  норми  Перехідних  положень  Податкового
кодексу    України    вбачається,    що   нею  врегульовано розмір
санкцій,  що підлягає застосуванню за  порушення,  виявлені  після
набрання   чинності    Податковим    кодексом    України,  у  тому
числі за вчинені раніше.

     Проте питання  щодо  підстав  для  застосування  встановлених
Податковим     кодексом    України  санкцій    за  правопорушення,
вчинені до набрання чинності цим  Кодексом,  зміни  до  перехідних
положень   Податкового    кодексу   не   врегулювали.  Тому   слід
виходити з приписів частини другої статті 58 Конституції  України, 
відповідно     до     якої    ніхто   не    може   відповідати  за
діяння,  які  на  час  їх  вчинення  не  визнавалися  законом   як
правопорушення.

     Таким чином,   незалежно  від  дати  вчинення  або  виявлення
певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення  норм
податкового законодавства лише в тому разі,  якщо воно визнавалося
протиправним  згідно  з   нормами,   чинними   на   час   вчинення
відповідного діяння.

     Виходячи з   викладеного,   штрафні   санкції   за  порушення
податкового законодавства, вчинені до набрання чинності Податковим
кодексом     України,    можуть     бути    застосовані    як   до
набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового
кодексу    України,     так    і     після   цієї   дати (6 серпня
2011 року) лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень,
визначені Податковим кодексом України та попереднім законодавством.

     Щодо розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані за
правопорушення,  вчинені  до набрання чинності Податковим кодексом
України,   але    виявлені    після   1   січня  2011 року,  судам
варто враховувати таке.

     Як установлено   пунктом   11   підрозділу   10  розділу  XIX
Податкового    кодексу    України,    що    набув    чинності    з
6 серпня  2011  року,  штрафні  (фінансові)  санкції  (штрафи)  за
наслідками перевірок,  які  здійснюються  контролюючими  органами,
застосовуються  у розмірах,  передбачених законом,  чинним на день
прийняття рішень щодо  застосування  таких  штрафних  (фінансових)
санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

     За змістом  наведеного  пункту  до  податкових  правопорушень
незалежно від дати їх вчинення застосовуються  штрафні  санкції  в
розмірах, визначених Податковим кодексом України.

     Оскільки розглядувана   норма  набула  чинності  з  6  серпня
2011 року,  передбачений нею припис може бути  поширений  лише  на
відносини, що виникли після набрання нею чинності.

     Виходячи з  викладеного,  починаючи  з  6 серпня 2011 року до
всіх порушень податкового законодавства,  у тому числі вчинених до
набрання        чинності      Податковим     кодексом     України,
застосовуються  санкції  в  розмірі,   що   встановлений   нормами
Податкового кодексу України.

     Фактично пунктом  11  підрозділу  10  розділу XIX Податкового
кодексу    України    було   запроваджено    зворотну   дію   норм
Податкового      кодексу     України    в    частині    визначення
розміру штрафних санкцій за порушення,  виявлені у  2011  році,  у
тому   числі   за   вчинені  до  1  січня  2011  року.  Можливість
установлення  зворотної  дії  нормативно-правового   акту   шляхом
прямого  застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним
Судом України.  Так,  у Рішенні Конституційного Суду  України  від
9   лютого   1999   року    N    1/99-рп   зазначено,  що  надання
зворотної  дії  в  часі  нормативно-правовим   актам   може   бути
передбачено  шляхом  прямої  вказівки  про  це в законі або іншому
нормативно-правовому акті.

     Однак застосування зворотної дії відповідних норм Податкового
кодексу    можливе    лише     з    того моменту,  з якого набрала
чинність  норма,  що  передбачає  надання   нормативному   припису
зворотної  дії.  У  розглядуваному  випадку пункт 11 підрозділу 10
розділу   XIX   Податкового   кодексу   України   набув   чинності
6  серпня  2011  року.  Тому  саме  із  зазначеної  дати може бути
застосовано  передбачену  цією  нормою  зворотну  дію  Податкового
кодексу  України  в частині визначення розміру штрафних санкцій за
правопорушення, виявлені у 2011 році.

     Водночас якщо виявлення правопорушення, вчиненого до набрання
чинності    Податковим      кодексом     України,  відбулося    до
6 серпня  2011  року,  тобто  до  набрання  чинності  пунктом   11
підрозділу    10   розділу   XIX    Податкового   кодексу України,
то  розміри  штрафних  санкцій,  що  можуть  бути  застосовані  до
відповідного порушення, повинні визначатися з урахуванням такого.

     Збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим
актом порівняно з попереднім,  що регулював ті самі  відносини,  є
фактично   зворотною   дією  нормативно-правового  акта,  тому  що
передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння.
Таке   за   відсутності   відповідного   застереження   у   самому
нормативно-правовому акті суперечить статті 58 Конституції України. 
 

     До 6 серпня 2011 року,  тобто до набрання чинності пунктом 11
підрозділу   10   розділу   XIX   Податкового   кодексу   України,
були  відсутні  норми,  які  б  прямо  встановлювали  необхідність
застосування штрафних санкцій за виявлені у  2011  році  податкові
порушення  у  розмірах,  встановлених Податковим кодексом України.
Тому до 6 серпня 2011 року  заходи  відповідальності,  передбачені
Податковим    кодексом   України,   могли   бути   застосовані  за
порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в
якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

     Так само   не   могли   бути   застосовані   більші   розміри
відповідальності,  встановлені   попереднім   нормативним   актом.
Зазначене   пояснюється   тим,   що   застосуванню   підлягає  той
нормативно-правовий акт,  який є  чинним  на  момент  застосування
заходів  відповідальності,  і якщо таким актом підвищеного розміру
санкцій не передбачено,  то і не може бути застосовано відповідних
санкцій.

     Таким чином,   з  урахуванням  вимог  статті  58  Конституції
України       до      податкових      порушень,    вчинених     до
набрання     чинності    Податковим     кодексом    Україн,    але
виявлених з 1  січня  2011  року  до  6  серпня  2011  року,  може
застосовуватися  найнижчий  із  тих  обсягів відповідальності,  що
передбачені Законом України від 21 грудня  2000  року  N  2181-III
"Про   порядок    погашення    зобов'язань    платників   податків
перед бюджетами та державними цільовими  фондами"  або  Податковим
кодексом України.

     А починаючи із 6 серпня 2011 року за податкові правопорушення
застосовуються  санкції  в   розмірах,   передбачених   Податковим
кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

     Застосування штрафних  санкцій   за   порушення   податкового
законодавства  з  урахуванням викладених обставин можна розглянути
на такому прикладі.

     До    набрання  чинності    Податковим    кодексом    України  
відповідальність  платників  податків  визначалася Законом України
від   21    грудня    2000   року    N  2181-III    "Про   порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181).

     Статтею    17   Закону   2181   було   визначено  підстави та
розміри  нарахування  штрафних  санкцій  за  порушення  платниками
податків податкового законодавства.

     Зокрема, підпунктом 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону  2181
було     визначено,    що    у    разі,  коли   контролюючий орган
самостійно  визначає  суму   податкового   зобов'язання   платника
податків  за  підставами,  викладеними  у  підпункті "а" підпункту
4.2.2   пункту    4.2   статті   4   цього  Закону,  додатково  до
штрафу,  встановленого  підпунктом  17.1.1  цього пункту,  платник
податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового
зобов'язання   за  кожний  повний  або  неповний  місяць  затримки
податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми
нарахованого   податкового   зобов'язання   та   не  менше  десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     При цьому підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті  4  Закону  2181
було    встановлено,    що    контролюючий   орган    зобов'язаний
самостійно  визначити  суму  податкового   зобов'язання   платника
податків  у  разі,  якщо  платник  податків не подає у встановлені
строки податкову декларацію.

     У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54
Податкового       кодексу     України,      контролюючий     орган
зобов'язаний  самостійно  визначити  суму  грошових   зобов'язань,
зменшення   (збільшення)   суми  бюджетного  відшкодування  та/або
зменшення від'ємного значення об'єкта  оподаткування  податком  на
прибуток  або  від'ємного значення суми податку на додану вартість
платника   податків,   передбачених   цим   Кодексом   або   іншим
законодавством,  якщо  платник  податків  не  подає  в установлені
строки  податкову  (митну)  декларацію.  Відповідальність  у  разі
визначення  контролюючим органом грошового зобов'язання з підстав,
зазначених у підпункті 54.3.1 пункту 54.3  статті  54  Податкового
кодексу    України,    встановлена   пунктом    123.1   статті 123
Податкового кодексу України.

     Як засвідчує  порівняльний  аналіз  змісту  підпункту  17.1.2
пункту     17.1    статті    17    Закону    2181    та   приписів
підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, 
обидві     ці     норми     встановлюють    відповідальність    за
правопорушення у вигляді неподання в установлені строки податкової
декларації.   Відповідно   склади   правопорушення,  передбаченого
колишньою    нормою     Закону    2181   та  нині  чинною   нормою
Податкового кодексу України, у цьому разі збігаються.

     Отже, немає  перешкод  для  застосування  з 1 січня 2011 року
приписів    статті   123    Податкового    кодексу   України   для
визначення   відповідальності   платника   податків  за  неподання
податкової  декларації,  яке  мало  місце  до  набрання   чинності
Податковим    кодексом    України,    але   виявлені  контролюючим
органом після 1 січня 2011 року.

     Водночас при   визначенні   розміру   штрафних   санкцій   за
розглядуване податкове правопорушення слід ураховувати таке.

     Законом    2181   було   передбачено    сплату     порушником
штрафу в розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за
кожний  повний або неповний місяць затримки податкової декларації,
але  не  більше  п'ятдесяти  відсотків   від   суми   нарахованого
податкового  зобов'язання  та  не  менше  десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

     Пунктом 123.1  статті   123   Податкового   кодексу   України
за     вчинення     такого     самого     порушення    передбачено
накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми
визначеного  податкового  зобов'язання,  завищеної суми бюджетного
відшкодування.

     Таким    чином,     Законом    2181  передбачено  нарахування
штрафу  у  розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання,
який у подальшому міг бути збільшений до 50 відсотків залежно  від
кількості   місяців   затримки  податкової  декларації.  Натомість
Податковим    кодексом     України      визначено,     що    штраф
становить   25   відсотків   від   суми   визначеного  податкового
зобов'язання і  не  підлягає  збільшенню  залежно  від  тривалості
затримки декларації.   Крім   того,   Податковий   кодекс  України
на     відміну      від     Закону     2181     не      передбачає
мінімального розміру штрафу.

     Якщо виявлення  податковим  органом  розглядуваного порушення
відбулося до 6  серпня  2011  року  (тобто  до  набрання  чинності
пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України), 
то     розмір       штрафних      санкцій    за   вчинення   цього
порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент
застосування таких санкцій,  але не більше ніж було передбачено на
момент вчинення протиправного діяння.

     У розглядуваній  ситуації  до  платника може бути застосовано
лише  штраф  у  розмірі  10   відсотків   від   суми   податкового
зобов'язання.  Причому  цей штраф не підлягає збільшенню ні до 25,
ні до 50 відсотків,  оскільки чинна з  1  січня  2011  року  норма
пункту    123.1    статті    123    Податкового кодексу України не
передбачає збільшення розміру штрафу залежно від терміну  затримки
податкової декларації.

     У разі  якщо виявлення відповідного порушення відбулося після
6 серпня 2011 року,  то розмір штрафних санкцій за  його  вчинення
визначається  на  підставі  пункту  11  підрозділу  10 розділу XIX
Податкового    кодексу     України.   З    урахуванням цього штраф
становитиме   25   відсотків   від  суми  визначеного  податкового
зобов'язання,  як  це  передбачено  пунктом   123.1   статті   123
Податкового кодексу України.

     Ситуація, аналогічна    викладеній   вище,   має   місце   із
застосуванням   відповідальності   за    порушення,    передбачене
підпунктом "а"  підпункту  4.2.2  пункту  4.2 статті 4 Закону 2181
та     підпунктом     54.3.2   пункту   54.3 статті 52 Податкового
кодексу    України    (дані   перевірок   результатів   діяльності
платника податків свідчать про заниження або завищення  суми  його
податкових   зобов'язань,  суми  бюджетного  відшкодування  та/або
від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або
від'ємного  значення  суми  податку  на  додану  вартість платника
податків, заявлених    у    податкових    (митних)    деклараціях, 
уточнюючих розрахунках).

     У разі   вчинення   цього   порушення  до  набрання  чинності
Податковим     кодексом     України,  але    виявлення    його   в
період  від  1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року,  до платника
податків на підставі  пункту  123.1  Податкового  кодексу  України
може     бути     застосовано    штраф,     але     його    розмір
обмежується 10 відсотками,  тобто не більше,  ніж було передбачено
підпунктом      17.1.3     пункту    17.1   статті 17 Закону 2181,
чинного на час вчинення відповідного порушення.

     У разі виявлення  того  самого  правопорушення  починаючи  із
6 серпня  2011  року  до платника податків повинен застосовуватися
штраф у  розмірі,  передбаченому   Податковим   кодексом  України, 
тобто   25    відсотків,   незалежно   від   дати   вчинення цього
правопорушення.

     Подібним чином повинно вирішуватися питання про  застосування
відповідальності  за порушення,  передбачені іншими нормами Закону
2181 та Податкового кодексу України.

     Крім того,  пунктом  123.1  статті  123  Податкового  кодексу
України            у        редакції         Закону        3609-VI   
передбачено нарахування підвищеного до 50 відсотків штрафу в  разі
відповідно  повторного  протягом 1095 днів визначення контролюючим
органом суми податкового зобов'язання,  зменшення суми  бюджетного
відшкодування.

     При застосуванні  розглядуваної законодавчої норми судам слід
ураховувати,  що передбачена пунктом 123.1 статті 123  Податкового
кодексу     України     повторність    може  бути застосована лише
до відносин,  що мали місце на час дії цієї норми.  Тому повторним
для цілей застосування пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу
України     є   ті     визначення    податкових  зобов'язань,  які
мали місце з 1 січня 2011 року. Визначення податкових зобов'язань,
здійснені до вказаної дати,  тобто до набрання чинності Податковим
кодексом України, до уваги братися не повинні.

     Також не   повинні   братися  до  уваги  повторні  визначення
податкових зобов'язань,  що були здійснені хоча і  після  1  січня
2011  року,  але за протиправні діяння,  які мали місце до 1 січня
2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. 
Зазначене        пояснюється       тим,        що       підвищеної
відповідальності за  повторне  вчинення  того  самого  податкового
правопорушення  не  було  до набрання чинності Податковим кодексом
України.    Тому    застосування     повторності    щодо    діянь,
вчинених  до запровадження відповідних законодавчих норм (тобто до
1 січня 2011 року),  незалежно  від  дати  визначення  відповідних
податкових зобов'язань   є  зворотною  дією,  а  тому,  суперечить
статті 58 Конституції України.

     З урахуванням  викладеного  підвищена   відповідальність   за
повторне  порушення норм податкового законодавства може мати місце
лише  в  разі   повторного   визначення   контролюючими   органами
податкових  зобов'язань,  якщо  і  перше,  і  наступні нарахування
відбулися після 1 січня 2011 року та за умови,  якщо  всі  діяння,
які  були  підставою  для  нарахувань,  вчинені платником податків
після 1 січня 2011 року.

     Щодо застосування  підвищених   розмірів   штрафів   у   разі
повторного   виявлення  податкових  порушень,  як  це  передбачено
пунктом    123.1    статті    123   Податкового   кодексу України,
судам слід мати на увазі таке.

     Визначені розглядуваною     законодавчої    нормою    санкції
застосовуються не  за  сам  факт  повторного  виявлення  будь-яких
порушень,  а  за повторне вчинення протиправних діянь за обставин,
передбачених підпунктами   54.3.1,    54.3.2,    54.3.5,    54.3.6
пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

     Тому повторність  визначення  контролюючим  органом  протягом
1095 днів суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного
відшкодування  слід  застосовувати  в  розрізі  кожного окремого з
податкових  порушень,  передбачених  підпунктами  54.3.1,  54.3.2,
54.3.5, 54.3.6  пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. 
Тобто    повторним    у    розумінні    статті    123  Податкового
кодексу    України     є     визначення     контролюючим   органом
податкових зобов'язань внаслідок вчинення  одного  й  того  самого
порушення:  або  неподання  податкової  декларації,  або заниження
податкових зобов'язань з окремого виду податку, або завищення суми
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість тощо.

     У разі   повторного   визначення  податкових  зобов'язань  за
вчинення різних податкових порушень (наприклад, спочатку внаслідок
виявлення  заниження  податкових  зобов'язань  з податку на додану
вартість,  а згодом протягом 1095 днів через  виявлення  завищення
суми  бюджетного відшкодування) підвищений розмір відповідальності
застосовуватися не повинен.

     Варто зазначити, що з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року
(тобто    до      набрання    чинності  Законом   3609-VI)   діяла
інша  редакція  окремих  норм  Податкового  кодексу  України,   що
визначала   підстави   для   притягнення   платників  податків  до
відповідальності  та  розміри  цієї   відповідальності.   Зокрема,
пунктом     123.1    статті   123  Податкового кодексу України   у
редакції,  що діяла з 1 січня 2011 року до  6  серпня  2011  року,
передбачалося  нарахування  штрафів  у  розмірі  25  відсотків від
неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування
та/або  неправомірно  заявленої  суми  від'ємного значення об'єкта
оподаткування податком на прибуток або  від'ємного  значення  суми
податку   на  додану  вартість.  У  свою  чергу  той  самий  пункт
Податкового    кодексу    України   в   редакції   Закону  3609-VI
визначає    як    базу    для    визначення    штрафу   лише  суми
визначеного податкового зобов'язання,  завищеної  суми  бюджетного
відшкодування.

     З урахуванням того, що нарахування штрафів на відповідну базу
не     було    передбачено    Законом 2181,   штрафи,  передбачені
пунктом     123.1   статті   123    Податкового   кодексу України,
у редакції,  що діяла з 1 січня 2011 року до 6 серпня  2011  року,
можуть  бути  застосовані  лише  щодо порушень,  які і вчинені,  і
виявлені в період із 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року.

     Крім того, пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України
в    редакції,   що    діяла   до   6 серпня 2011 року, передбачав
підвищення розміру штрафу до 75%  у разі  визначення  контролюючим
органом  порушення податкового законодавства втретє і більше разів
протягом 1095 днів.

     Оскільки повторність   у   вигляді   вчинення    відповідного
правопорушення  втретє та більше разів не була передбачена Законом
2181,     то   штраф    у   розмірі   75   відсотків    може  бути
застосовано лише щодо порушень, які і вчинені, і виявлені втретє і
більше разів у період із 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року.

     Цей лист пропонуємо довести  до  відома  суддів  місцевих  та
апеляційних  адміністративних  судів для врахування при здійсненні
правосуддя.

 В.о. Голови суду                                         М.Цуркан

 

                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                          Р І Ш Е Н Н Я
                   КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

        у справі за конституційним зверненням громадянина
         Гуляка Володимира Олександровича щодо офіційного
      тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України
          "Про приватизацію державного житлового фонду"
 

м. Київ                                         Справа N 1-22/2011
9 листопада 2011 року
N 14-рп/2011
 

     Конституційний Суд України у складі суддів:

     Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого, доповідача,

     Бауліна Юрія Васильовича,

     Бринцева Василя Дмитровича,

     Вдовіченка Сергія Леонідовича,

     Винокурова Сергія Маркіяновича,

     Гультая Михайла Мирославовича,

     Запорожця Михайла Петровича,

     Кампа Володимира Михайловича,

     Колоса Михайла Івановича,

     Лилака Дмитра Дмитровича,

     Маркуш Марії Андріївни,

     Сергейчука Олега Анатолійовича,

     Стецюка Петра Богдановича,

     Шишкіна Віктора Івановича,

     розглянув на  пленарному  засіданні  справу за конституційним
зверненням  громадянина  Гуляка  Володимира  Олександровича   щодо
офіційного  тлумачення  положень пункту 2 статті 10 Закону України
"Про приватизацію державного житлового фонду" від 19  червня  1992
року      N     2482-XII    (Відомості   Верховної  Ради  України,
1992 р., N 36, ст. 524) зі змінами (далі - Закон).

     Приводом для розгляду справи  відповідно  до  статей  42,  43
Закону     України     "Про    Конституційний     Суд     України"   
стало  конституційне  звернення  громадянина   Гуляка   Володимира
Олександровича.

     Підставою для  розгляду  справи  згідно  зі статтею 94 Закону
України    "Про    Конституційний    Суд    України"   є наявність
неоднозначного застосування  положень  пункту  2  статті 10 Закону
судами України.

     Заслухавши суддю-доповідача  Головіна  А.С.   та   дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України

                        у с т а н о в и в:

     1. Громадянин  Гуляк  В.О.  звернувся до Конституційного Суду
України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень  пункту  2
статті     10      Закону   стосовно    того,  чи стають допоміжні
приміщення об'єктами права спільної власності громадян, які набули
право    приватної    власності    на    квартири    на   підставі
цивільно-правових угод,  а не шляхом використання  житлових  чеків
при приватизації.

     Згідно    з     пунктом    2   статті   10  Закону   власники
квартир  багатоквартирних  будинків  та   житлових   приміщень   у
гуртожитку  є  співвласниками  допоміжних  приміщень  у будинку чи
гуртожитку,   технічного   обладнання,    елементів    зовнішнього
благоустрою  і  зобов'язані  брати  участь  у  загальних витратах,
пов'язаних  з  утриманням  будинку   і   прибудинкової   території
відповідно   до  своєї  частки  у  майні  будинку  чи  гуртожитку.
Допоміжні приміщення (кладовки,  сараї і  т.  ін.)  передаються  у
власність  квартиронаймачів  безоплатно  і  окремо приватизації не
підлягають.

     Необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень Закону
автор     клопотання     обґрунтовує     тим,  що    суди  України
по-різному  застосовують  їх  під  час   вирішення   спорів   щодо
здійснення  власниками  квартир  багатоквартирного  будинку  права
спільної власності на допоміжні приміщення у зв'язку з неоднаковим
розумінням   змісту   цього   права  та  правових  наслідків  його
реалізації.

     На підтвердження  своїх  аргументів  Гуляк  В.О.  долучив  до
конституційного  звернення  рішення Зарічного районного суду міста
Суми  від  4  грудня  2009  року,  Городоцького   районного   суду
Хмельницької області від 14 травня 2010 року.  Як вбачається з цих
актів,  суди загальної юрисдикції, застосовуючи пункт 2 статті  10
Закону      та       посилаючись      на      правові      позиції
Конституційного Суду України,  викладені в Рішенні від  2  березня
2004     року     N 4-рп/2004,    неоднаково    розуміють    право
спільної власності на допоміжні приміщення у разі  зміни  власника
квартири,  що  призводить  до  прийняття  рішень,  які мають різні
правові наслідки.

     Зокрема, суди дотримуються думки, що право спільної власності
на  допоміжні  приміщення  є  невід'ємним  правом кожного власника
квартири незалежно від підстав його набуття,  або  ж  виходять  із
того,   що   у   разі  набуття  права  власності  на  квартиру  за
цивільно-правовими угодами об'єктом власності є тільки квартира, а
право  спільної  власності  на  допоміжні приміщення належить лише
особам, які набули його шляхом приватизації квартир.

     Суб'єкт права на  конституційне  звернення  вважає,  що  таке
неоднозначне  розуміння  і  застосування  судами положень пункту 2
статті     10     Закону   призвело     до  порушення  його  права
власності,  передбаченого  частиною  першою  статті 41 Конституції
України.

     2. Вирішуючи порушене в  конституційному  зверненні  питання,
Конституційний Суд України виходить з такого.

     В Україні   визнається  і  діє  принцип  верховенства  права;
Конституція      України    має     найвищу      юридичну     силу
(частини перша,   друга   статті  8   Основного  Закону  України). 
 

     Відповідно     до    Конституції    України   усі    суб'єкти
права власності  рівні перед законом (частина четверта статті 13); 
кожен       має      право       володіти,    користуватися      і
розпоряджатися   своєю   власністю;   право   приватної  власності
набувається в порядку,  визначеному законом (частини перша,  друга
статті      41);     правовий    режим   власності    визначається
виключно законами України  (пункт  7  частини  першої статті  92). 

     Проаналізувавши розвиток   відносин   приватної  власності  в
Україні, Конституційний Суд України дійшов  висновку,  що  набуття
права     власності     на     квартиру    до   прийняття   Закону    
відбувалося на підставі  Закону  України  "Про  власність"  від  7
лютого     1991    року     N    697-XII    (зі  змінами),    який
встановлював,  що  об'єктами  права  приватної  власності  є  жилі
будинки,     квартири    (пункт   1    статті  13);  наймач жилого
приміщення в будинку державного  житлового  фонду  та  члени  його
сім'ї  мають  право  придбати  у власність відповідну квартиру або
будинок шляхом їх викупу  або  на  інших  підставах,  передбачених
законодавством  України;  громадянин,  який  став  власником цього
майна,  має право розпоряджатися ним на  свій  розсуд:  продавати,
обмінювати,  здавати в оренду,  укладати інші угоди, не заборонені
законом    (частини    друга,  третя   статті  15).  Тобто   викуп
визначався  підставою  набуття  права  власності на жилий будинок,
квартиру.

     Правові основи приватизації державного житлового фонду,  його
подальшого використання    й    утримання    встановлено  Законом. 
Відповідно       до     його     преамбули    метою   приватизації
державного  житлового  фонду є створення умов для здійснення права
громадян на вільний вибір  способу  задоволення  потреб  у  житлі,
залучення  громадян  до  участі в утриманні і збереженні існуючого
житла та формування ринкових відносин.

     Таким чином, приватизація є підставою набуття права власності
на об'єкти державного майна. Про приватизацію державного житлового
фонду як спосіб набуття  права  приватної  власності  зазначено  в
рішеннях Конституційного  Суду  України  від  28 вересня 2000 року
N 10-рп/2000     у     справі    про    приватизацію    державного
житлового фонду,   від   2   березня   2004   року   N   4-рп/2004
у    справі     про    права     співвласників    на     допоміжні
приміщення багатоквартирних  будинків,  від  10  червня  2010 року
N 15-рп/2010  у справі про безоплатну  приватизацію житла.

     Законами України  визначено й інші підстави набуття вказаного
права,  у тому числі укладення  цивільно-правових  угод.  Так,  за
Цивільним      кодексом    України   підставами    набуття   права
приватної   власності   є   купівля-продаж   (стаття   655),  міна
(стаття           715),          дарування        (стаття    717),
довічне      утримання     (стаття  744),  спадкування     (стаття
1216)     тощо.    Згідно    з   Житловим кодексом Української РСР
громадяни      мають     право     на      приватизацію    квартир
(будинків)   державного  житлового  фонду,  житлових  приміщень  у
гуртожитках,  які перебувають у власності  територіальних  громад,
або  придбання  їх  у  житлових кооперативах,  на біржових торгах,
шляхом  індивідуального  житлового  будівництва  чи  одержання   у
власність на інших підставах,  передбачених законом (частина третя
статті 9).

     Отже, приватизація,   купівля-продаж,    спадкування,    інші
цивільно-правові  угоди є однаковими юридично значимими підставами
набуття права власності на квартиру.

     Зі    змісту     пункту   2   статті 10 Закону    вбачається,
що в ньому не встановлено обмежень щодо набуття права власності на
допоміжні приміщення будинку залежно  від  підстав  набуття  права
власності на   житло.   Наведене  відповідає  Конституції  України
та     узгоджується    з     правовою    позицією  Конституційного
Суду України,  викладеною  в  Рішенні  від  2  березня  2004  року
N 4-рп/2004,      згідно      з       якою    у   багатоквартирних
будинках,  де  не  всі  квартири  приватизовані  чи  приватизовані
повністю,  власник   (власники)   неприватизованих   квартир   (їх
правонаступники)     і     власники     приватизованих     квартир
багатоквартирного   будинку   є    рівноправними    співвласниками
допоміжних   приміщень.   Вони   є   рівними   у  праві  володіти,
користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями.  Ніхто  з
власників  квартир  не  має  пріоритетного  права користуватися та
розпоряджатися  цими  приміщеннями  (абзац  перший  підпункту  4.3
пункту 4 мотивувальної частини).

     У названому   рішенні   Конституційний   Суд   України  серед
власників квартир багатоквартирного  будинку  виокремив  осіб,  що
мають   право   володіти   і  користуватися  квартирою  в  будинку
державного  житлового  фонду,  власників   квартир,   набутих   із
правочинів  або  в  порядку  спадкування та в інший не заборонений
законом спосіб.

     3. Зміст   права   власності   охоплює    права    володіння,
користування  і  розпорядження  власником  своїм  майном,  які він
здійснює на власний розсуд (статті  317,  319  Цивільного  кодексу
України).

     Проте юридично     забезпечена     можливість     здійснювати
правомочності  щодо  володіння,   користування   і   розпорядження
власника   належним   йому  майном  не  може  виходити  за  рамки,
встановлені правовими нормами,  що  регулюють  відносини  у  сфері
власності  (абзац  другий  підпункту  4.2  пункту  4 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України від  11  травня  2005
року  N  4-рп/2005  у справі про права акціонерів ЗАТ).

     Відповідно до частини другої статті  382  Цивільного  кодексу
України     власникам     квартири   у  дво- або багатоквартирному
житловому будинку належать на праві  спільної  сумісної  власності
приміщення  загального  користування,  опорні конструкції будинку,
механічне,  електричне,  сантехнічне та інше обладнання за  межами
або всередині квартири,  яке обслуговує більше однієї квартири,  а
також споруди,  будівлі,  які призначені для  забезпечення  потреб
усіх  власників  квартир,  а також власників нежитлових приміщень,
які розташовані у житловому будинку.

     Згідно зі  статтею  19   Закону   України   "Про   об'єднання
співвласників  багатоквартирного  будинку"  від  29 листопада 2001
року     N     2866-III      спільне      майно      співвласників
багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального
майна.  Неподільне  майно  перебуває  у  їхній  спільній  сумісній
власності  і  не підлягає відчуженню,  загальне майно - у спільній
частковій власності.

     Таким чином,  на   допоміжні   приміщення   багатоквартирного
будинку  поширюється  правовий  режим як спільної сумісної,  так і
спільної часткової власності,  який передбачає  особливий  порядок
здійснення правомочностей власника щодо володіння,  користування і
розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються
суб'єкти  права  спільної  власності  залежно  від підстав набуття
права власності на квартиру.

     Правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності  в
Україні   визначаються   особливості   здійснення  прав  власників
виходячи з її правового режиму.  Ці особливості полягають у різних
формах   реалізації  відповідного  права:  при  спільній  сумісній
власності - шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при
спільній  частковій власності - лише за волею власника відповідної
частки,  виділеної в натурі з майна,  що  є  у  спільній  сумісній
власності.

     4. За  законодавством України допоміжне приміщення у дво- або
багатоквартирному  будинку,  гуртожитку  має  своє   функціональне
призначення,  яке  полягає  у забезпеченні експлуатації будинку та
побутового обслуговування його мешканців.  Під поняттям "мешканці"
треба   розуміти  власників,  співвласників,  наймачів,  орендарів
окремих житлових і нежитлових приміщень будинку,  які проживають у
будинку  і  становлять  визначене  коло суб'єктів,  які реалізують
право  спільної  власності  на  окремий  її  об'єкт  -   допоміжні
приміщення.

     Крім того,  таке функціональне призначення, як обслуговування
дво- або багатоквартирного будинку, має і  прибудинкова  територія
навколо нього,  визначена актом на право власності чи користування
земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може
бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

     Виходячи з  викладеного та керуючись статтями 147,  150,  153
Конституції     України,   статтями    51,    62,   66,   67,  69,
95    Закону    України    "Про    Конституційний    Суд України",
Конституційний Суд України

                          в и р і ш и в:

     1. В аспекті конституційного  звернення  положення  пункту  2
статті  10  Закону  України "Про приватизацію державного житлового
фонду"    від    19    червня  1992 року N 2482-XII    зі  змінами
необхідно   розуміти   так,   що   власники   квартир   дво-   або
багатоквартирних  житлових  будинків  та  житлових   приміщень   у
гуртожитку,  незалежно від підстав набуття права власності на такі
квартири,  житлові   приміщення,   є   співвласниками   допоміжних
приміщень   у   будинку   чи  гуртожитку,  технічного  обладнання,
елементів зовнішнього благоустрою.

     2. Рішення Конституційного Суду  України  є  обов'язковим  до
виконання   на  території  України,  остаточним  і  не  може  бути
оскаржене.

     Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику  Конституційного  Суду  України"  та  в  інших  офіційних
виданнях України.
 

                                        КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

 

                   НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
               Департамент фінансового моніторингу

                             Л И С Т

                 11.11.2011  N 48-104/2256-13461

                                      Територіальним управлінням
                                      НБУ Банкам України Асоціації
                                      українських банків
                                      Українському
                                      кредитно-банківському союзу
 

                 Роз'яснення з питань здійснення
                  ідентифікації клієнтів банків
 

     Національний банк України за результатами опрацювання наданих
банками   в  порядку,  передбаченому  пунктом  2.6  Положення  про
здійснення   банками   фінансового   моніторингу,    затвердженого
постановою Правління    Національного    банку   України   N   189
від    14.05.2003    (у     редакції      постанови      Правління
Національного      банку      України    N 22      від 31.01.2011)
(далі - Положення N 189),  внутрішніх документів  банку  з  питань
здійснення фінансового моніторингу звертає увагу на наступне.

     Пунктом 3  постанови  Правління  Національного  банку України
N 22      від       31.01.2011         передбачено        привести
ідентифікацію  клієнтів  у  відповідність до вимог цієї постанови.
Обсяг даних щодо клієнта, які банку необхідно встановити в процесі
ідентифікації,  визначений  у  частинах одинадцятій та дванадцятій
статті 9 Закону України "Про запобігання та  протидію  легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму"     (далі   -   Закон    про   запобігання  легалізації
доходів),  статті  64  Закону  України  "Про  банки  і  банківську
діяльність"      (далі   -   Закон   про  банки). Відповідні норми
Закону    про     запобігання    легалізації   доходів   доповнені
вимогою щодо встановлення контролера  юридичної  особи.  Стаття  1
цього    Закону   містить   також   визначення   терміну "контроль
фізичної особи".  Крім того,  відповідно до пункту другого частини
четвертої статті  6  Закону  про  запобігання  легалізації доходів
банк     відповідно     до     внутрішніх    процедур    під   час
встановлення  ділових  відносин  з  клієнтом  та  у  процесі  його
обслуговування виявляє факт належності клієнта або особи,  що  діє
від  його  імені,  до  категорії публічних діячів або пов'язаних з
ними осіб.  Публічними діячами,  відповідно до статті 1 Закону про
запобігання     легалізації    доходів,  є   фізичні   особи,  які
виконують або виконували визначені публічні  функції  в  іноземних
державах.  Відповідні  поля внесені до анкет клієнтів,  форми яких
визначені у додатках 1 - 6 до Положення N 189.

     Водночас ряд  банків  шляхом  надання  опитувальника  (окремі
банки  його називають анкетою для заповнення клієнтом) вимагає від
клієнтів - фізичних осіб,  без урахування ризику  здійснення  ними
фінансових   операцій   з  метою  легалізації  доходів,  одержаних
злочинним  шляхом,  надання  інших  даних,   зокрема,   про   види
діяльності  підприємства,  на якому працює клієнт;  сукупний дохід
сім'ї; чи є серед родичів клієнта працівники або засновники банку;
чи   був   клієнт   керівником   (власником)   підприємства,   яке
збанкрутувало  (ліквідовано);  чи   порушувалась   проти   клієнта
кримінальна  справа;  чи  застосовувались  проти  клієнта  штрафні
санкції  за  порушення  чинного   законодавства;   сімейний   стан
(одружений,   неодружений,   громадянський   шлюб,  інше);  вчений
ступінь;  наявність транспортних засобів  (кількість  транспортних
засобів у власності,  вид,  марка, модель, рік випуску). При цьому
як підставу для надання клієнтом такої інформації банки зазначають
пункт 3  постанови  Правління  Національного  банку  України  N 22
від    31.01.2011,    яким     необхідність     отримання    такої
інформації не передбачена.

     В той   же   час   наголошуємо   на  необхідності  коректного
зазначення питань в  опитувальниках,  зокрема  зазначення  поняття
"публічні  діячі"  в  повному  обсязі  відповідно  до  визначення,
передбаченого статтею 1 Закону про запобігання легалізації доходів. 
 

     Відповідно до  пункту  другого частини другої статті 6 Закону
про   запобігання    легалізації    доходів    банк   зобов'язаний
здійснити ідентифікацію та вивчення клієнтів.

     Необхідним для  здійснення  ідентифікації клієнта є отримання
документів  і  відомостей,  які  містять  дані,  на  основі   яких
здійснюється  ідентифікація  клієнта відповідно до статті 9 Закону
про   запобігання    легалізації    доходів,  статті   64   Закону
про банки та нормативно-правових актів Національного банку України.

     Водночас, якщо банк вважає за  необхідне  отримати  додаткові
дані,  які  не вимагаються чинним законодавством України,  він має
визначити перелік таких документів  і  відомостей  та  передбачити
умови  їх  надання  у  договорі з клієнтом або опитувальнику.  При
цьому банк має поінформувати клієнта,  що такий перелік документів
та відомостей не є згідно з вимогами законодавства обов'язковим, а
їх надання здійснюється в добровільному порядку.

     Банк, першочергово,  зазначає в  електронній  анкеті,  яка  є
внутрішнім документом банку (далі - анкета),  інформацію, одержану
в процесі  ідентифікації  клієнта,  а  також  відповідні  висновки
банку.   У   подальшому,  в  процесі  обслуговування  та  вивчення
фінансової   діяльності   клієнта,   банк   доповнює   анкету    в
установленому  програмою  ідентифікації та вивчення клієнтів банку
порядку новими та/або уточнюючими даними.

     Щодо відомостей про рахунки  клієнта  -  фізичної  особи,  що
відкриті в інших банках, зокрема про номери таких рахунків, на наш
погляд,  в анкеті можуть зазначатися номери  балансових  рахунків,
якщо  в  опитувальниках  клієнт зазначив відомості про вид рахунку
(поточний, депозитний тощо).

     При цьому слід зазначити,  що для здійснення банком відмінних
за  своєю суттю заходів з питань фінансового моніторингу,  а саме:
приведення  ідентифікації  клієнтів  у  відповідність   до   вимог
законодавства, здійснення уточнення щодо ідентифікації та вивчення
клієнта, проведення аналізу фінансової операції з метою здійснення
первинного  фінансового  моніторингу,  зокрема  щодо відповідності
фінансової операції характеру та змісту  діяльності  клієнта  -  є
необхідним  отримання  банком  від  клієнтів різної за обсягами та
строками отримання інформації.

     Крім того, отримання від клієнта інформації з метою уточнення
даних  щодо  його ідентифікації,  оцінки фінансового стану та суті
діяльності  повинно  здійснюватись  з  урахуванням  рівня   ризику
клієнта,  визначеного відповідно до внутрішньобанківської програми
оцінки   та   управління   ризиками    легалізації    кримінальних
доходів/фінансування  тероризму.  Зокрема,  для оцінки фінансового
стану клієнтів - фізичних осіб,  які отримують за допомогою  банку
заробітну  плату,  пенсію,  стипендію,  соціальну допомогу та інші
передбачені законодавством соціальні  виплати,  в  тому  числі  за
умови, що поповнення таких рахунків з інших джерел не здійснюється
або  здійснюється  протягом  кварталу  на  загальну  суму,  що  не
перевищує  150000  грн.,  та/або відкривають чи мають в банку один
рахунок (депозитний)  на  незначну  суму,  якщо  такі  клієнти  не
віднесені  до  високого  рівня ризику,  не є обов'язковим,  на наш
погляд,  отримання детальної інформації  про  рухоме  та  нерухоме
майно таких клієнтів.

     Звертаємо увагу на те,  що ненадання клієнтами окремих даних,
зазначених банками у формах опитувальників,  однак надання яких не
передбачено  законодавством  України  як необхідних для здійснення
ідентифікації,  вивчення суті  діяльності  та  оцінки  фінансового
стану  клієнта,  не  може  бути  підставою  для  відмови  банком у
обслуговуванні таких клієнтів.

     Національний банк України надаватиме  належну  оцінку  фактам
відмови  банками  від встановлення ділових відносин або проведення
фінансової операції клієнтів за  відсутності  підстав,  визначених
статтями    9     та    10    Закону   про запобігання легалізації   
та/або статтею 64 Закону про банки.

 Заступник Голови
 Національного банку України                            І.В.Соркін

 

 

НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

28.11.2011                   № 215-р

м. Київ

 

Про врегулювання взаємовідносин енергопостачальних компаній та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (житлово-будівельних кооперативів)

 

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" та на виконання пункту 3 Протоколу заключного засідання Робочої групи з розширеного обговорення проблемних питань, які виникають під час врегулювання взаємовідносин енергопостачальних компаній (електропередавальних організацій) та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (житлово-будівельних кооперативів), від 13.10.2011 Національна комісія регулювання електроенергетики України ВИРІШИЛА:

 

Ліцензіатам з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (енергопостачальним компаніям) та ліцензіатам з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (електропередавальним організаціям) забезпечити реалізацію відповідних схем врегулювання взаємовідносин власників квартир (мешканців) багатоквартирних житлових будинків та енергопостачальних компаній на практиці з урахуванням нижченаведеного.

Незалежно від форми управління багатоквартирним житловим будинком (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний кооператив, житлово-експлуатаційна організація тощо), питання щодо постачання електричної енергії споживачам – власникам квартир (мешканцям) відповідних багатоквартирних житлових будинків має бути врегульоване за вибраною безпосередньо самими споживачами (власниками квартир) однією із двох можливих схем, а саме:

1) укладення між енергопостачальною компанією та власниками квартир (мешканцями) відповідного багатоквартирного житлового будинку договорів про користування електричною енергією згідно з Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 № 1357 (із змінами), та укладення згідно з Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за № 417/1442 (із змінами) (далі –ПКЕЕ), між енергопостачальною компанією та відповідним управителем багатоквартирного житлового будинку договору про постачання електричної енергії для електрозабезпечення технічних цілей (робота ліфтів, насосів) та освітлення дворів, східців і номерних знаків багатоквартирного житлового будинку. При цьому, управитель має забезпечити встановлення за власний рахунок розрахункового засобу (засобів) обліку електричної енергії з метою обліку та розрахунків за електричну енергію, що споживається для електрозабезпечення технічних цілей (робота ліфтів, насосів) та освітлення дворів, східців і номерних знаків багатоквартирного житлового будинку.

У такому разі енергопостачальна компанія (електропередавальна організація) має право встановлювати за власний рахунок згідно з погодженою проектно-кошторисною документацієюзагальнобудинковий прилад обліку електричної енергії, який використовуватиметься енергопостачальною компанією як технічний прилад обліку для контролю за рівнемелектроспоживання та виявлення понаднормативних втрат електричної енергії увнутрішньобудинкових електричних мережах відповідного багатоквартирного житлового будинку;

2) постачання електричної енергії для електрозабезпечення багатоквартирного житлового будинку, як для "населеного пункту" відповідно до розділу 12 ПКЕЕ.

У такому разі "населений пункт" має забезпечити встановлення розрахунковогозагальнобудинкового приладу обліку електричної енергії для розрахунків за загальний обсяг електричної енергії, спожитої "населеним пунктом".

Рекомендувати об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків (житлово-будівельним кооперативам) приймати у встановленій законодавством формі рішення щодо обраної мешканцями багатоквартирного житлового будинку однієї із вищезазначених схем врегулювання взаємовідносин.

При цьому, у разі прийняття рішення щодо укладення договорів про користування електричною енергією між кожним членом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (житлово-будівельного кооперативу) та енергопостачальником, кожний власник квартири (мешканець) має письмово звернутись до енергопостачальника із заявою стосовно укладення відповідного договору та надати для цього усі необхідні документи.

 

 

Голова Комісії                                      С.Тітенко

 

         

Запрошуємо працівників обласних, районних, міських адміністрацій, управлінь житлово-комунального господарства, керівників, фахівців житлово-експлуатаційних організацій та ОСББ взяти участь в роботі семінару:

 

„Житлове господарство України: тарифоутворення, управління, взаємовідносини”. 

який відбудеться 3-4 листопада 2011 року в Донецькій області, м Донецьк.

У програмі семінару:

 

• Управління багатоквартирним будинком:  визначення,  послуга з управління, проект житлового кодексу в частині управління будинками,  тариф на управління будинком.
• Стандарт Міністерства ЖКГ "Послуги по управлінню і утриманню житлового комплексу" - що це? 
• Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869. 
• Практика та проблеми застосування «Методики обрахування плати за спільне використання технологічних мереж» затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.06.2008 №691. Відшкодування витрат на експлуатацію внутрішньо-будинкових електричних мереж.
• Обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання.
• Круглий стіл.

 

Місце проведення семінару: м. Донецьк, вул. Постишева, 68, приміщення Управління житлового господарства  Донецької обласної ради.

     Їхати від залізничного вокзалу м. Донецьк: тролейбусом, автобусом №2 до зупинки "Донецький національний технічний університет" або трамваєм №1 до зупинки "Гастроном Москва", маршр.таксі № 37, від АВ „Западний” – автобусом №73 до зупинки "Парк Щербакова"

Реєстрація учасників семінару буде  здійснюватись 03.11.2011 з 08.00-09.00 год.                                                        

Просимо Учасників семінару надати  організаторам для реєстрації: копію платіжного доручення (або гарантійний лист – тільки для бюджетних установ), договір та акт надання послуг, завірених підписом керівника та печаткою підприємства.

 

Учасникам семінару буде надано Сертифікат про проходження курсу лекцій.

Рахунок - повідомлення №8 від 12.10.2011 року 

 

Варіант 1 - для підприємств  платників ПДВ, МВК, УЖКГ
ПОСЛУГА: «Інформаційно-консультаційні послуги»		Всього  з ПДВ (грн.)		ПДВ 20% (грн.)
Вартість участі одної особи		600,00		100,00
Кошти за участь у семінарі перераховуються: на рахунок  26008000016060  в ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023 код ЄРДПОУ 34491056, І.П.Н. №344910526503, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 37125067 Одержувач: ТОВ  "Інститут Укржитлоексплуатація" Призначення платежу: "За інформаційно-консультаційні послуги, згідно рахунку-повідомлення №8 від 12.08.2011р."
Варіант 2 – для фізичних осіб, ОСББ
Організаційний внесок на семінар	Всього		ПДВ
При участі 1 особи	500,00		00,00
Колективним членам Асоціації знижка 10%	450,00		00,00
Кошти за участь у семінарі перераховуються: на рахунок 26008000041530 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023 код ЄРДПОУ 21680513 Одержувач: Всеукраїнська асоціація "Укржитлоексплуатація" Призначення платежу: "Організаційний внесок на семінар, згідно рахунку-повідомлення №8 від 12.08.2011р."

Переконливо просимо Вас писати в платіжних дорученнях призначення платежу тільки у вище вказаному формулюванні та вказувати місто і назву підприємства-платника.

         

                   КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                    Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
                  від 17 серпня 2011 р. N 782-р
                               Київ

              Про підсумки щорічного всеукраїнського
               конкурсу "Населений пункт найкращого
               благоустрою і підтримки громадського
                       порядку" за 2010 рік
 

     1. Визнати переможцями  всеукраїнського  конкурсу  "Населений
пункт  найкращого  благоустрою і підтримки громадського порядку" у
2010 році:

              за першою категорією населених пунктів

     мм. Київ та Харків,  нагородивши кожного перехідним кубком та
дипломом Кабінету Міністрів України I ступеня;

     мм. Дніпропетровськ та Донецьк,  нагородивши кожного дипломом
Кабінету Міністрів України II ступеня;

     мм. Одесу та Миколаїв,  нагородивши кожного дипломом Кабінету
Міністрів України III ступеня;

              за другою категорією населених пунктів

     мм. Вінницю    та   Івано-Франківськ,   нагородивши   кожного
перехідним  кубком  та  дипломом  Кабінету  Міністрів  України   I
ступеня;

     мм. Севастополь  та  Макіївку Донецької області,  нагородивши
кожного дипломом Кабінету Міністрів України II ступеня;

     мм. Чернівці  та  Полтаву,   нагородивши   кожного   дипломом
Кабінету Міністрів України III ступеня;

             за третьою категорією населених пунктів

     мм. Іллічівськ  Одеської  області  та  Енергодар  Запорізької
області,  нагородивши  кожного  перехідним  кубком   та   дипломом
Кабінету Міністрів України I ступеня;

     мм. Тростянець  Сумської  області та Калуш Івано-Франківської
області,  нагородивши кожного дипломом Кабінету Міністрів  України
II ступеня;

     мм. Умань Черкаської області,  Червоноград Львівської області
та  Алчевськ  Луганської  області,  нагородивши  кожного  дипломом
Кабінету Міністрів України III ступеня;

            за четвертою категорією населених пунктів

     мм. Славутич     Київської     області    та    Монастириську
Тернопільської області,  нагородивши кожного перехідним кубком  та
дипломом Кабінету Міністрів України I ступеня;

     мм. Голу Пристань Херсонської області,  Радивилів Рівненської
області та Глухів Сумської області,  нагородивши кожного  дипломом
Кабінету Міністрів України II ступеня;

     мм. Болехів  Івано-Франківської  області,  Овруч Житомирської
області  та  Чугуїв  Харківської  області,   нагородивши   кожного
дипломом Кабінету Міністрів України III ступеня;

              за п'ятою категорією населених пунктів

     селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області
та Чорнобай Чорнобаївського району Черкаської області, нагородивши
кожного перехідним кубком та дипломом Кабінету Міністрів України I
ступеня;

     селища Вигода Долинського району  Івано-Франківської  області
та    Томашпіль   Томашпільського   району   Вінницької   області,
нагородивши  кожного  дипломом  Кабінету  Міністрів   України   II
ступеня;

     селища Немішаєве  Бородянського  району  Київської області та
Горностаївка   Горностаївського   району   Херсонської    області,
нагородивши   кожного  дипломом  Кабінету  Міністрів  України  III
ступеня;

              за шостою категорією населених пунктів

     села Петропавлівська Борщагівка  Києво-Святошинського  району
Київської області та Гнилиці Підволочиського району Тернопільської
області,  нагородивши  кожного  перехідним  кубком   та   дипломом
Кабінету Міністрів України I ступеня;

     села Кутище  Тлумацького  району  Івано-Франківської області,
Уланів Хмільницького району Вінницької області та Буки Сквирського
району  Київської  області,  нагородивши кожного дипломом Кабінету
Міністрів України II ступеня;

     села Чернеча Слобода  Буринського  району  Сумської  області,
Музиківка    Білозерського    району    Херсонської   області   та
Слобода-Комарівці  Сторожинецького  району  Чернівецької  області,
нагородивши   кожного  дипломом  Кабінету  Міністрів  України  III
ступеня.

     2. Відзначити роботу з  поліпшення  благоустрою,  озеленення,
забезпечення належного санітарного стану та підтримки громадського
порядку мм.  Чернігова,  Кривого Рогу  Дніпропетровської  області,
Білої  Церкви  Київської області,  Бердичева Житомирської області,
Нововолинська Волинської  області,  Первомайська  та  Вознесенська
Миколаївської   області,   Славути  Хмельницької  області,  селища
Олесько Буського району  Львівської  області  та  сіл  Малокаховка
Каховського району Херсонської області, Поляна Свалявського району
Закарпатської   області,   Богуславець    Золотоніського    району
Черкаської області та Луч Жовтневого району Миколаївської області.

     3. Відзначити   активну   участь   у   конкурсі   Вінницької,
Запорізької,   Івано-Франківської,    Київської,    Миколаївської,
Полтавської, Херсонської та Черкаської областей.

     4. Міністерству   регіонального   розвитку,   будівництва  та
житлово-комунального господарства організувати вручення переможцям
конкурсу нагород.
 

     Прем'єр-міністр України                              М.АЗАРОВ

     Інд. 70

 

Запрошуємо працівників обласних, районних, міських адміністрацій, управлінь житлово-комунального господарства, керівників, бухгалтерів та працівників житлово-експлуатаційних організацій, комунальних підприємств взяти участь в роботі семінару:

 

„Житлове господарство України: тарифоутворення, управління, взаємовідносини, облік ” 

який відбудеться 19-23 вересня 2011 року в АР Крим  м. Ялта.

У програмі семінару:

 

• Обговорення Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій   затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869
• Управління багатоквартирними житловими будинками в Україні – перспективи, проблеми, шляхи вирішення.
• Взаємовідносини управляючих компаній з суб’єктами ринку житлово-комунальних послуг.
• ОСББ – перехрестя інтересів.
• ОСББ – українські реаліїї
• Практика застосування положень Податкового кодексу України в 2011 році:

- адміністрування,

- податок на прибуток,

- НДФЛ,

- податок на додану вартість,

- аналіз положень Податкового Кодексу України для вибору оптимальних систем оподаткування в нових умовах.

- відповіді на питання учасників семінару.

 

Місце проведення семінару: ДП „Центральний військовий санаторій “Ялтинський”  за адресою: АР Крим, місто Ялта,  вул. Свердлова, 32.

     Їхати від залізничного вокзалу м. Сімферополя:

1. Маршрут. таксі, тролейбусом  до зупинки „Масандра” далі маршрутним таксі №40 до зупинки «Центральний військовий санаторій “Ялтинський»;

2. Карту проїзду власним транспортом можна подивитись на http://mapia.ua/ua/yalta/addresses/str-sverdlova-32 , інформація за телефонами відділу маркетингу  санаторію: 050-600-74-41,098-78-32-105, 0654-32-02-84. 

Реєстрація учасників семінару буде  здійснюватись на першому поверсі  1-го корпусу  ДП „ЦВС „Ялтинський”:

  19 вересня: 12.30-14.00 год., 17.30-19.00;

  20 вересня: 08.30-09.00 год.

Просимо Учасників семінару надати  організаторам для реєстрації: копію платіжного доручення (або гарантійний лист – тільки для бюджетних установ), договір та акт надання послуг, завірених підписом керівника та печаткою підприємства.

Учасникам семінару буде надано Сертифікат про проходження курсу лекцій.

Вартість участі 1 учасника в  семінарі:

ПОСЛУГА: «Консультаційні послуги»	Вартість участі 1  особи  з ПДВ (грн.)	ПДВ 20% (грн.)
1. При участі одної особи від підприємства	1998,00	333,00
2. Участь другої особи від підприємства	1914,00	319,00
3. Участь третьої особи від підприємства	1824,00	304,00
4. Представники підприємств – колективних членів  Всеукраїнської асоціації «Укржитлоексплуатація» (знижка надається при відсутності заборгованості по членським внескам)	1914,00 За участь 2-ї і наступних осіб -1824,00	319,00     304,00
Кошти за участь у семінарі перераховуються: на рахунок  26008000016060  в ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023 код ЄРДПОУ 34491056, І.П.Н. №344910526503, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 37125067 Одержувач: ТОВ  « Інститут Укржитлоексплуатація” Призначення платежу: «За консультаційні послуги, згідно рахунку-повідомлення №6 від 20.08.2011р.»

Переконливо просимо Вас писати в платіжних дорученнях призначення платежу тільки у вище вказаному формулюванні та вказувати місто і назву підприємства-платника.

 

Проживання та харчування учасників семінару не входить до вартості участі в семінарі  і надається ДП «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» за додаткову оплату: безготівково, або готівкою при поселенні, за попередньою домовленістю з відділом маркетингу санаторію.

Заявки на поселення обов’язкові! Приймаються до 12 вересня!

Просимо терміново замовити номери – їх кількість дуже  обмежена.

Приймаються відділом маркетингу санаторію за телефонами: 0654-32-02-84, 050-600-74-41, 098-78-32-105, факс 0654-23-40-85 – контактна особа  Людмила Володимирівна.

Для поселення учасників семінару пропонуються наступні номери:

Тип номеру http://www.yalta.mobi/ розрахункова година – 12.00 год. - поселення раніше можливе тільки за наявності вільних місць	УВАГА!  Вартість включає   3-х разове харчування (з обіду 19.09 до сніданку 23.09)
	Вартість проживання та харчування 1 особи (грн.) з ПДВ
	Місце за 1 добу	Місце за 4  доби	Номер на 1 особу  за 1 добу	Номер на 1 особу   за 4  доби
1-містний	398,00	1592,00	398,00	1592,00
2-містний	331,00	1324,00	562,70	2250,80
2-містний підвищеної комфортності	397,00	1588,00	674,90	2699,60

Всі номери зі зручностями+ телевізор, холодильник.

 

 

Прикріплені документи: запрошення, програма семінару, пакет бухгалтерських документів,

Запрошуємо працівників обласних, районних, міських адміністрацій, управлінь житлово-комунального господарства, керівників, бухгалтерів та працівників житлово-комунальних підприємств взяти участь в роботі семінару:

 

„Особливості оподаткування підприємств ЖКГзгідно з Податковим кодексом України. Визначення оптимальних систем оподаткування в нових умовах”.

який відбудеться 08 вересня 2011 року в м. Миколаїв

У програмі семінару:

 

I. АДМІНІСТРУВАННЯ:

1.Нове в порядку оскарження рішень контролюючих органів.

2.Податкові індивідуальні консультації як засіб захисту.

3.Податкова інформація (запити і зустрічні звірки).

4.Нове в порядку проведення перевірок.

5.Зміна видів і розмірів штрафних санкцій і відстрочення їх вживання

II. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК

1.Віддзеркалення у складі доходів і витрат результатів операцій, що доводяться на перехідний період:

  • якщо передоплата або відвантаження були враховані по методу «першої події» до 1.04.2011 р., а відповідно відвантаження або оплата здійснюються після 1.04.2011 г.;

  • як враховувати залишки ТМЦ (п.5.9);

  • облік сум накопичених збитків;

  • врегулювання безнадійної заборгованості, що виникла до 1.04.2011 р.

2. Амортизація по-новому:

• порядок проведення інвентаризації ОЗ на 1 квітня 2011 року для пооб’єктного обліку;

• віддзеркалення різниці між даними податкового і бухгалтерського обліків;

• розподіл об'єктів ОЗ по 16-ти групах;

• вибір методів амортизації і ін.

3. Особливості визначення доходу від реалізації, в разі здобуття цільового фінансування, при виконанні довгострокових договорів.

4. Вимоги до оформлення документів, що підтверджують доходи і витрати. Підвищення відповідальності за їх правильне оформлення. 

5. Як виконувати вимогу про відповідність витрат, що входять до складу собівартості, з визнаним доходом. Уточнення у зв'язку з цим облікової політики підприємства: порядок визначення вартості послуг, розподіл загальновиробничих і транспортно-заготівельних витрат, методи списання витрат, нормативні показники.

6. Аналіз змін в ПСБО у зв'язку з виданням наказу МФУ № 372 і № 664. Можливість вживання податкових правил в бухгалтерському обліку.

7. Перехід на вживання правил МСФО: для кого – обов'язковий, для кого – добровільний.

8. Зміни в порядку обліку витрат на легкові автомобілі, представницькі витрати, а також у вигляді добродійності і перерахувань на користь профспілок або працедавців.

9.  Зміни в частині витрат подвійного призначення.

10. Особливості заповнення нової декларації по прибутку .

III. НДФЛ

1. Зміни в розмірах ставок податку 

2. Розрахунок податку по ставках 15% і 17% в нестандартних ситуаціях: черговість обліку виплат різного характеру (зарплата, договори ГПХ, лікарняні), виплата доходу в декількох місцях або в натуральному вигляді.

3. Зміна розмірів податкової соціальної пільги і категорій працівників, що мають на неї право; особливості використання НСЛ для працівників, що мають два і більш за дітей.

4. Нове в оподаткуванні витрат на вчення, лікування, страхування, оплату житла для працівників; додаткові пільги.

5. Особливості оподаткування подарунків і різних форм матеріальної допомоги; як використовувати можливість регулярного необкладення НДФЛ вартості подарунків.

6. Нове в оформленні і оплаті витрат на відрядження, в порядку звітності за використання підзвітних засобів (як визначати розміри добових, зміна термінів звітності і штрафних санкцій за невчасне повернення підзвітних засобів);

7. Наслідки перетворення форми 1-ДФ в податкову декларацію. 

8. Зміни в порядку оподаткування ФОП, що працюють на спрощеній і загальній системі. 

9. Новий вигляд штрафних санкцій і порядок їх застосування.

IV. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

1. Нове в порядку реєстрації платників ПДВ і анулюванні реєстрації.

2. Зміни в порядку відшкодування сум ПДВ (автоматичне відшкодування).

3. Реєстрація податкових накладних в реєстрі платника податків і в Єдиному реєстрі, зменшення терміну і додаткові вимоги для обліку податкових накладних, що «запізнилися»

4. Зміни в переліку пільг.

5. Нові правила розподілу вхідного податкового кредиту при здійсненні оподатковуваних і неоподатковуваних операцій.

6. Вживання нових підходів при визначенні ПДВ в посередницьких операціях

V. АНАЛІЗ ПОЛОЖЕНЬ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ ДЛЯ ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНИХ СИСТЕМ ОПОДАТКУВАННЯ

VI. ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ УЧАСНИКІВ

Місце проведення семінару: МІСЬКВИКОНКОМ, велика зала, вул. Адміральська 20 (4 поверх)

Реєстрація учасників семінару буде  здійснюватись в великому залі міськвиконкому на 4 поверсі, 8 вересня  з 8.30 до 9.30 години.

 

Просимо Учасників семінару надати  організаторам для реєстрації: копію платіжного доручення (або гарантійний лист – тільки для бюджетних установ), договір та акт надання послуг, завірених підписом керівника та печаткою підприємства.

Учасникам семінару буде надано Сертифікат про проходження курсу лекцій.

 

Вартість участі 1 учасника в  семінарі:

ПОСЛУГА: «Консультаційні послуги»	Вартість участі 1  особи  з ПДВ (грн.)	ПДВ 20% (грн.)
За участь однієї особи	396,00	66,00
Кошти за участь у семінарі перераховуються: на рахунок  26008000016060  в ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023 код ЄРДПОУ 34491056, І.П.Н. №344910526503, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 37125067 Одержувач: ТОВ  « Інститут Укржитлоексплуатація” Призначення платежу: «За консультаційні послуги, згідно рахунку-повідомлення № 7 від 20.08.2011р.»

Переконливо просимо Вас писати в платіжних дорученнях призначення платежу тільки у вище вказаному формулюванні та додатково вказувати місто і назву підприємства-платника.

 

До вартості включено: консультаційні послуги, кави-брейк, роздаткові матеріали

 

 

Прикріплені документи: запрошення, програма семінару, пакет бухгалтерських документів,

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 червня 2011 р. № 869

ПОРЯДОК
формування тарифів на теплову
енергію, її виробництво, транспортування
та постачання, послуги з централізованого
опалення і постачання гарячої води

Загальні положення

1. Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі — транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

2. Цей Порядок застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування (далі — уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб’єктів природних монополій, а також для суб’єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб’єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

3. Цей Порядок не застосовується під час формування тарифів на виробництво теплової енергії теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або відновлювані джерела енергії.

4. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

базовий період — календарний рік, який передує планованому періоду;

двоставковий тариф на теплову енергію — грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної);

інвестиційна програма — план використання коштів для здійснення інвестицій із зазначенням об’єктів та обсягів інвестування, джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують доцільність і ефективність таких заходів;

ліцензіат — суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (далі — ліцензована діяльність);

одноставковий тариф на теплову енергію — вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання з урахуванням планованого прибутку і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу;

операційна діяльність — основна діяльність ліцензіата, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;

основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що забезпечують створення основної частки доходу підприємства;

планований період — період тривалістю 12 місяців, на який здійснюється формування тарифів;

структура тарифів — складові економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних із провадженням у планованому періоді певного виду ліцензованої діяльності, які групуються за статтями, визначеними уповноваженими органами відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, та складові планованого прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи;

тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання — вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку;

тарифи на надання послуг з централізованого опалення — вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку;

тарифи на надання послуг з централізованого постачання гарячої води — вартість надання одиниці послуги з централізованого постачання гарячої води визначеної кількості та відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку;

умовно-змінна частина двоставкового тарифу — вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку;

умовно-постійна частина двоставкового тарифу — абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об’єктів теплоспоживання як грошовий вираз решти планованих економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

5. Формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо.

6. Ліцензіат здійснює розподіл витрат між видами господарської діяльності, зокрема пов’язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, в установленому законодавством порядку.

7. Не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються для визначення об’єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

8. У разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов’язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.

9. Кошти, що надійшли протягом строку дії тарифів у результаті здійснення заходів з енергозбереження, можуть використовуватися ліцензіатом у встановленому порядку для стимулювання скорочення питомих витрат паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів, відновлення активів, матеріального заохочення працівників та інших цілей відповідно до законодавства.

Загальні вимоги до формування
планованих витрат, що включаються до повної
собівартості теплової енергії, її виробництва,
транспортування та постачання

10. Одиницею калькулювання собівартості виробництва, транспортування, постачання теплової енергії є 1 Гкал теплової енергії. При цьому групування витрат здійснюється відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном, з визначенням структури тарифів.

11. Калькулювання собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з розрахунку на планований період.

12. Формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

13. Річні плани ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складаються на підставі фактичних за останні п’ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема:

зміни обсягів виробництва, транспортування, постачання теплової енергії в результаті економічного розвитку населеного пункту;

здійснення заходів щодо зменшення обсягу витрат на технологічні потреби і втрат теплової енергії у процесі її виробництва, транспортування та постачання;

удосконалення технологічних процесів виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в результаті автоматизації та механізації виробництва, заміни амортизованих мереж і обладнання, застосування енергозберігаючих технологій, оснащення приладами обліку обсягів виробництва, транспортування та споживання теплової енергії;

підвищення рівня організації виробництва та поліпшення умов праці у зв’язку з удосконаленням операційно-виробничого планування, систем управління, поліпшенням матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності та вимог щодо економії паливно-енергетичних ресурсів.

14. Нормування втрат теплової енергії в мережах теплопостачання та питомих витрат палива і електроенергії, які використовуються для виробництва та транспортування теплової енергії, здійснюється в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва.

15. До повної планованої собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії включаються визначені відповідно до вимог Податкового кодексу України витрати на амортизацію, ремонт та інше поліпшення основних фондів.

16. Витрати, об’єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників промислової продукції та на підставі кошторисів.

Визначення обсягу і групування планованих
витрат, що включаються до повної собівартості теплової
енергії, її виробництва, транспортування та постачання

17. Планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов’язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

18. До складу планованої виробничої собівартості включаються:

прямі матеріальні витрати:

- витрати на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, інших видів технологічного палива) та електричної енергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з планованого обсягу виробництва теплової енергії згідно з пунктом 13 цього Порядку, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва, діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси. Обсяг витрат, пов’язаних з використанням електричної енергії для технологічних потреб, визначається з урахуванням витрат на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електроенергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку її потужність визначається відповідно до нормативів);

- витрати на придбання теплової енергії в інших суб’єктів господарювання (плануються відповідно до укладених договорів виходячи з необхідного обсягу покупної теплової енергії, передбаченого річним планом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, і діючих цін підприємств-постачальників) та/або встановлена НКРЕ повна планована собівартість теплової енергії, виробленої власними теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та такими, що працюють з використанням нетрадиційних або відновлюваних джерел енергії;

- витрати на транспортування теплової енергії іншими суб’єктами господарювання (плануються ліцензіатом відповідно до укладених договорів, зокрема попередніх, виходячи з необхідного обсягу теплової енергії, передбаченого річним планом її транспортування, та діючих цін);

- витрати на холодну воду (плануються відповідно до державних і галузевих нормативів (норм), визначених в установленому порядку для технологічних потреб, зокрема підживлення та наповнення мереж, регенерація фільтрів, гідравлічні випробування власних теплових мереж і обладнання, промивання теплових мереж і систем) та водовідведення;

- інші прямі матеріальні витрати, пов’язані з використанням сировини, основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, купованих комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення основного технологічного процесу, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (відповідного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню). Обсяг таких витрат визначається згідно з нормами використання відповідних ресурсів з урахуванням фактичних витрат за попередні періоди, цін (тарифів) на них у планованому періоді, за винятком вартості зворотних відходів;

- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії) відповідно до Закону України “Про оплату праці”:

- основна заробітна плата працівників відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;

- додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок (за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, класність, керівництво бригадами, інші виплати, встановлені законодавством), премій за виконання виробничих завдань і функцій та компенсаційних виплат (за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, інші виплати, встановлені законодавством);

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати виробничому персоналу (винагороди за підсумками роботи за рік, вислугу років у галузі, інші виплати, встановлені законодавством).

Планування витрат на оплату праці для включення до тарифів здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством;

інші прямі витрати:

- внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників;

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення, розрахунок яких проводиться відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- інші прямі витрати, що включаються до виробничої собівартості і до складу яких включаються всі необхідні виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (відповідного виду ліцензованої діяльності);

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці, розрахована згідно з вимогами цього пункту, та відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень апарату управління цехами, дільницями тощо);

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення, розрахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на удосконалення технології та організацію виробництва;

- витрати на централізоване водопостачання, водовідведення, освітлення, дезінфекцію, дератизацію, вивезення сміття та інші заходи, пов’язані з утриманням виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (витрати на оплату праці, розраховані відповідно до цього пункту, відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень виробничого персоналу, крім апарату управління цехів, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю послуг);

- витрати на охорону праці, дотримання вимог техніки безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- витрати на пожежну і сторожову охорону об’єктів виробничого та загальновиробничого призначення, утримання санітарних зон;

- витрати, пов’язані із забезпеченням належного стану обладнання, виконанням ремонтно-налагоджувальних робіт, передбачених проектно-технічною документацією, освоєнням нових потужностей, що використовуються для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;

сплата податків і зборів.

Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати розподіляються між видами діяльності пропорційно прямим витратам з урахуванням витрат на збут.

Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

19. До складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

витрати на оплату праці апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу, розраховані відповідно до пункту 18 цього Порядку;

відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу виходячи із запланованих витрат на оплату праці;

інші витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (службові відрядження, підготовка і перепідготовка кадрів, використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, придбання канцелярських товарів, періодичних професійних видань);

амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальногосподарського використання, визначена відповідно до вимог Податкового кодексу України;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (ремонт, оренда, страхування майна, централізоване водопостачання, водовідведення, освітлення, охорона);

витрати на оплату професійних послуг (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на оплату послуг зв’язку (поштовий, телеграфний, телефонний, телефакс тощо);

витрати на оплату розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків;

витрати, пов’язані із сплатою податків і зборів, крім витрат, що включаються до виробничої собівартості;

витрати на розв’язання спорів у судах;

витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для потреб апарату управління підприємством та іншого персоналу, залученого до обслуговування адміністративної інфраструктури.

Обсяг адміністративних витрат визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

Адміністративні витрати розподіляються між видами діяльності пропорційно виробничій собівартості з урахуванням витрат на збут.

20. До складу витрат на збут включаються витрати, безпосередньо пов’язані із збутом теплової енергії споживачам, а саме:

витрати на оплату праці персоналу, що безпосередньо здійснює збут теплової енергії споживачам, розраховані відповідно до пункту 18 цього Порядку;

відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування персоналу, що безпосередньо здійснює збут теплової енергії споживачам, обсяг яких визначається виходячи із запланованих витрат на оплату праці;

оплата службових відряджень, витрати на підготовку та перепідготовку персоналу, що безпосередньо здійснює збут теплової енергії споживачам;

амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів підрозділів, що безпосередньо здійснюють збут теплової енергії споживачам, яка розраховується відповідно до вимог Податкового кодексу України;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, безпосередньо пов’язаних із збутом теплової енергії (плата за оренду, страхування, ремонт, водопостачання, водовідведення, освітлення, охорону);

витрати на оплату інформаційних послуг, безпосередньо пов’язаних із збутом теплової енергії споживачам;

витрати на оплату послуг банків та інших установ з приймання і перерахування коштів споживачів за спожиту теплову енергію;

витрати на канцелярські товари і виготовлення розрахункових документів про оплату спожитої теплової енергії;

витрати на періодичну повірку, опломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування і монтаж) засобів обліку теплової енергії, які є власністю ліцензіата.

Обсяг витрат на збут теплової енергії визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

21. До складу інших операційних витрат включаються витрати, пов’язані з операційною діяльністю з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут теплової енергії.

До складу інших операційних витрат не можуть включатися:

суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості та нарахованого резерву сумнівних боргів;

витрати, пов’язані з утриманням об’єктів соціальної інфраструктури;

суми, що відраховуються професійним спілкам (їх організаціям) для проведення культурно-масової і фізкультурної роботи;

суми визнаних штрафів, пені, неустойки;

суми нестачі та втрати від пошкодження цінностей;

витрати, пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти та втрати від операційної курсової різниці;

суми благодійної допомоги;

собівартість реалізованих виробничих запасів;

інші витрати, що не передбачені розділом III Податкового кодексу України для визначення об’єкта оподаткування.

Інші витрати з операційної діяльності розподіляються між видами діяльності пропорційно виробничій собівартості з урахуванням витрат на збут.

22. До фінансових витрат включаються витрати на сплату відсотків за користування отриманими кредитами та інші витрати, пов’язані із запозиченнями, для провадження ліцензованої діяльності.

Фінансові витрати включаються до розрахунку повної собівартості лише за кредитними договорами, запозичення за якими та умови яких узгоджено з уповноваженими органами.

Визначення планованого прибутку для врахування
в тарифах на теплову енергію, її виробництво,
транспортування та постачання

23. Планований прибуток визначається як сума коштів, що перевищує суму повної планованої собівартості, і спрямовується на здійснення необхідних інвестицій, погашення основної суми необхідних запозичень та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження ліцензованої діяльності, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу та нарахування податку на прибуток.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій для провадження ліцензованої діяльності, провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.

24. Схвалена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об’єктів і пооб’єктних обсягів інвестування (включаючи придбання та встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії), джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період чи більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

25. Складова частина планованого прибутку, призначена для погашення основної суми запозичень, використаних для забезпечення провадження ліцензованої діяльності, визначається лише за тими запозиченнями (договорами), цільове використання яких узгоджено з уповноваженими органами та відсотки за користування якими враховані у складі планованих фінансових витрат.

Формування одноставкових
тарифів на теплову енергію

26. Формування одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання здійснюється шляхом визначення вартості вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії, яка складається з планованих витрат, що включаються до повної собівартості, розрахованих відповідно до вимог цього Порядку, і планованого прибутку.

27. Розрахунок одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання проводиться шляхом ділення суми річних планованих витрат, що включаються до повної собівартості, та річного планованого прибутку на планований річний обсяг реалізації теплової енергії, визначений річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії відповідно до пункту 13 цього Порядку.

28. Одноставкові тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії розраховуються ліцензіатами та встановлюються уповноваженими органами окремо для кожного виду ліцензованої діяльності, який провадить ліцензіат. Для ліцензіатів, які здійснюють реалізацію теплової енергії споживачам, додатково встановлюються тарифи на теплову енергію.

29. Розрахунок одноставкових тарифів на виробництво теплової енергії містить плановані річні витрати, що включаються до виробничої собівартості, адміністративні витрати, інші операційні витрати, фінансові витрати, що стосуються відповідного виду діяльності ліцензіата.

Розрахунок одноставкових тарифів на виробництво теплової енергії проводиться шляхом ділення суми планованих річних витрат, що включаються до повної собівартості, та планованого річного прибутку від діяльності з виробництва теплової енергії на планований річний обсяг її реалізації споживачам.

У разі коли ліцензіат провадить діяльність лише з виробництва теплової енергії, тариф на виробництво теплової енергії визначається шляхом ділення сум планованих річних витрат, що включаються до повної собівартості, та планованого річного прибутку діяльності з виробництва теплової енергії на планований річний обсяг відпуску теплової енергії з колекторів усіх теплогенеруючих джерел, що належать ліцензіату, який для таких ліцензіатів є обсягом реалізації ліцензованого виду діяльності з виробництва теплової енергії.

30. До окремих прямих витрат, що включаються лише до тарифів на виробництво теплової енергії, належать:

витрати на паливо (газ, мазут, вугілля, торф, інші види технологічного палива), активну і реактивну електричну енергію, що використовуються для технологічних потреб під час виробництва теплової енергії;

витрати на придбання теплової енергії в інших суб’єктів господарювання та/або встановлена НКРЕ повна планована собівартість теплової енергії, виробленої власними теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та такими, що працюють з використанням нетрадиційних або відновлюваних джерел енергії;

витрати на холодну воду для виробництва теплової енергії (плануються відповідно до державних і галузевих нормативів (норм), визначених в установленому порядку для технологічних потреб, зокрема, підживлення та наповнення мереж, регенерацію фільтрів, гідравлічні випробування власних теплових мереж і обладнання, промивання теплових мереж і систем) та водовідведення.

31. До інших витрат, що включаються до повної собівартості тарифів на виробництво теплової енергії, належить решта прямих витрат (крім зазначених у пунктах 30 і 33 цього Порядку), загальновиробничі витрати виробничої собівартості, адміністративні витрати, інші операційні витрати, фінансові витрати, що плануються для включення до тарифів на виробництво теплової енергії відповідно до вимог цього Порядку. Витрати на збут не плануються.

32. Розрахунок одноставкових тарифів на транспортування теплової енергії містить плановані річні витрати виробничої собівартості, адміністративні витрати, інші операційні витрати, фінансові витрати, що стосуються лише відповідного виду діяльності ліцензіата.

Розрахунок тарифів на транспортування теплової енергії проводиться шляхом ділення суми планованих річних витрат, що включаються до повної собівартості, та планованого річного прибутку від ліцензованої діяльності з транспортування теплової енергії на суму планованих річних обсягів реалізації теплової енергії споживачам та корисного відпуску з власних мереж теплової енергії інших ліцензіатів.

У разі коли ліцензіат провадить діяльність лише з транспортування теплової енергії, сума річних витрат, що включаються до повної собівартості, та планованого річного прибутку ліцензованої діяльності з транспортування теплової енергії ділиться на планований річний обсяг корисного відпуску з власних мереж теплової енергії інших ліцензіатів, який у такому випадку є обсягом реалізації ліцензованого виду діяльності з транспортування теплової енергії.

33. До окремих прямих витрат, що включаються лише до тарифів на транспортування теплової енергії, належать:

витрати на активну і реактивну електричну енергію для технологічних потреб транспортування теплової енергії;

витрати на транспортування власної теплової енергії іншими суб’єктами господарювання;

витрати на холодну воду для технологічних потреб транспортування теплової енергії (плануються відповідно до державних і галузевих нормативів (норм), визначених в установленому порядку для технологічних потреб, зокрема, підживлення та наповнення мереж, гідравлічні випробування власних теплових мереж і обладнання, промивання теплових мереж і систем) та водовідведення.

34. До інших витрат повної собівартості, що включаються до тарифів на транспортування теплової енергії, належить решта прямих витрат (крім зазначених у пунктах 30 і 33 цього Порядку), загальновиробничі витрати, що включаються до виробничої собівартості, адміністративні витрати, інші операційні витрати, фінансові витрати, що плануються для включення до тарифів на транспортування теплової енергії відповідно до цього Порядку. Витрати на збут не плануються.

35. Розрахунок одноставкових тарифів на постачання теплової енергії проводиться виходячи з планованих річних витрат, що включаються до виробничої собівартості, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, фінансових витрат, що стосуються лише даного виду діяльності ліцензіата, шляхом ділення суми планованих річних витрат, що включаються до повної собівартості, та планованого річного прибутку діяльності з постачання теплової енергії на планований річний обсяг реалізації теплової енергії споживачам, включаючи надавачів комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

36. Окремими витратами, що включаються лише до повної собівартості тарифів на постачання теплової енергії, є витрати на збут теплової енергії.

37. Решта витрат повної собівартості (крім зазначених у пунктах 30, 33 і 36 цього Порядку) планується для включення до тарифів на постачання теплової енергії відповідно до вимог цього Порядку.

38. Одноставкові тарифи на теплову енергію, що реалізується споживачам, є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У разі коли ліцензіат здійснює одночасно виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тариф на теплову енергію повинен дорівнювати відношенню суми загальних річних планованих витрат, що включаються до повної собівартості, та загального річного планованого прибутку від ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії до річного планованого обсягу її реалізації споживачам, у тому числі надавачам комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Формування двоставкових тарифів на теплову енергію

39. Ліцензіатам, що одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію. При цьому окремо визначаються умовно-постійна та умовно-змінна частини такого тарифу.

40. Формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості та відповідного планованого річного прибутку, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.

41. Умовно-змінна частина двоставкового тарифу визначається як вартість 1 Гкал теплової енергії, що реалізується споживачам, та грошовий вираз змінної частини планованих прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планованого прибутку, розрахованих згідно з вимогами цього Порядку.

42. Умовно-постійна частина двоставкового тарифу визначається як абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження об’єктів теплоспоживання та грошовий вираз решти планованих витрат повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планованого прибутку, що розраховуються згідно з вимогами цього Порядку.

43. Під час формування двоставкових тарифів визначаються планована повна собівартість і планований прибуток від ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії відповідно до вимог цього Порядку, та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини.

44. До умовно-змінної частини тарифу включаються плановані прямі витрати на придбання технологічного палива і технологічної електроенергії для виробництва теплової енергії власними котельнями та придбання теплової енергії, встановлені НКРЕ витрати, що включаються до повної планованої собівартості виробництва теплової енергії власними теплоелектроцентралями, тепловими і атомними електростанціями, когенераційними установками, та відповідна частина планованого прибутку.

45. До умовно-постійної частини тарифу включається решта витрат, що включаються до планованої повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, крім зазначених у пункті 44 цього Порядку і віднесених до умовно-змінних витрат, та відповідна частина планованого прибутку.

46. Розрахунок умовно-змінної частини двоставкових тарифів на теплову енергію проводиться шляхом ділення суми умовно-змінної частини витрат, що включаються до планованої повної собівартості, та відповідної частини планованого прибутку, зазначених у пункті 44 цього Порядку, на планований обсяг реалізації теплової енергії споживачам згідно з річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

47. Розрахунок умовно-постійної частини двоставкових тарифів на теплову енергію проводиться шляхом ділення суми умовно-постійної частини витрат, що включаються до планованої повної собівартості, та відповідної частини планованого прибутку, зазначених у пункті 45 цього Порядку, на сумарне теплове навантаження об’єктів теплопостачання споживачів згідно з річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

48. Застосування двоставкових тарифів на теплову енергію не звільняє ліцензіата від зобов’язань щодо ведення окремого обліку доходів і витрат за видами ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Подання уповноваженим органам розрахунків

49. Для встановлення одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання ліцензіат подає уповноваженому органові у друкованому та електронному вигляді заяву і розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.

 

50. Для встановлення двоставкових тарифів на теплову енергію ліцензіат подає уповноваженим органам додатково, крім зазначених у пункті 49 цього Порядку документів, розрахунки тарифів на планований період за встановленою такими органами формою з відповідними розрахунковими і підтвердними матеріалами і документами.

Формування планованих
витрат, що включаються до повної собівартості
послуг з централізованого опалення

51. Формування тарифів підприємствами, що надають послуги з централізованого опалення (далі — підприємства), здійснюється на підставі річних планів надання послуг з централізованого опалення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

52. Річні плани надання послуг з централізованого опалення складаються на підставі результатів діяльності за останні п’ять років, прогнозованих обсягів надання послуг з урахуванням укладених договорів із споживачами та інших техніко-економічних факторів, зокрема:

збільшення обсягів надання зазначених послуг у результаті економічного розвитку населеного пункту, здійснення заходів щодо зменшення обсягу витрат на технологічні потреби та втрат теплової енергії, виконання регіональних програм оснащення приладами обліку споживання теплової енергії та вимог до якості послуг, економії паливно-енергетичних ресурсів;

підвищення технологічного рівня надання послуг шляхом здійснення заходів, спрямованих на їх автоматизацію та механізацію, застосування прогресивних енергозберігаючих технологій;

підвищення рівня організації роботи з надання послуг та поліпшення умов праці шляхом удосконалення операційно-виробничого планування, систем управління, матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності.

53. Нормування втрат теплової енергії в мережах теплопостачання та питомих витрат палива і електроенергії, які використовуються для надання послуг з централізованого опалення, здійснюється в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва.

 54. До повної планованої собівартості послуг з централізованого опалення включаються визначені відповідно до вимог Податкового кодексу України витрати на

амортизацію, ремонт та інше поліпшення основних фондів.

55. Витрати, об’єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників промислової продукції та на підставі кошторисів.

56. Підприємства можуть застосовувати двоставкові тарифи на послуги з централізованого опалення, затверджені в установленому порядку.

57. У разі зміни ставок податків, зборів, розміру мінімальної заробітної плати, орендної плати (за об’єктами виробничого призначення), цін (тарифів) на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси для відшкодування в повному обсязі витрат з операційної діяльності тарифи на послуги з централізованого опалення переглядаються в установленому законодавством порядку.

Визначення обсягу і групування планованих
витрат, що включаються до повної собівартості
послуг з централізованого опалення

58. Планування витрат, що включаються до повної собівартості послуг з централізованого опалення, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов’язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

59. До складу виробничої собівартості включаються:

прямі матеріальні витрати:

- витрати на придбання теплової енергії відповідно до укладених договорів (плануються виходячи з необхідних обсягів надання послуг з централізованого опалення та цін підприємств-постачальників);

- витрати на придбання електричної енергії. Під час розрахунку витрат, пов’язаних з використанням електричної енергії для технологічних потреб, також враховуються витрати на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електроенергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку величина її потужності визначається відповідно до нормативів);

- витрати, пов’язані з використанням матеріалів, запасних частин, купованих комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення технологічного процесу (обсяг витрат визначається на основі норм використання таких ресурсів та діючих цін (тарифів), за винятком вартості матеріалів, призначених для переробки);

прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу) відповідно до Закону України “Про оплату праці”:

- основна заробітна плата працівників відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;

- додаткова заробітна плата виробничого персоналу, що визначається виходячи з розміру встановлених доплат, надбавок, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, оплати невідпрацьованого часу.

Планування витрат на оплату праці для включення до тарифів на централізоване опалення здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством;

інші прямі витрати:

- внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для виробничого персоналу;

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення, розрахунок якої проводиться відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- виробничі витрати, безпосередньо пов’язані з конкретним об’єктом витрат.

Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати:

- витрати на управління діяльністю з надання послуг, які визначаються виходячи з чисельності персоналу за штатним розписом, тарифно-кваліфікаційного складу апарату управління цехами та дільницями і встановлених на підприємстві тарифних ставок (окладів), зокрема основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплати службових відряджень, витрат з підготовки та перепідготовки кадрів;

- витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення, пожежної і сторожової охорони об’єктів виробничого призначення, утримання санітарних зон, оплату робіт сторонніх організацій, пов’язаних з наданням послуг з централізованого опалення, освоєння нових потужностей, проведення планованих перевірок стану обладнання, виконання регламентних робіт, передбачених проектно-технічною документацією;

- витрати на опалення, освітлення, дезінфекцію, дератизацію виробничих приміщень, вивезення сміття та здійснення інших заходів щодо експлуатації виробничих приміщень, під час визначення яких враховані обсяги зазначених робіт, послуг і цін (тарифів) на них;

- витрати на обслуговування основного та допоміжних виробничих процесів (використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, забезпечення охорони праці, дотримання вимог техніки безпеки, обов’язкове страхування водіїв автотранспортних засобів, оплата послуг інших підприємств, службові відрядження працівників ремонтних цехів та інших допоміжних виробництв, послуги зв’язку);

- витрати на охорону навколишнього природного середовища;

- витрати на удосконалення технології та організації виробництва;

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, розрахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- сплата податків і зборів.

Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

60. До складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов’язані з обслуговуванням та управлінням підприємством:

витрати на утримання апарату управління та персоналу, залученого до обслуговування адміністративної інфраструктури, розмір яких визначається виходячи із чисельності персоналу за штатним розписом і встановлених на підприємстві тарифних ставок (окладів) — основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплати службових відряджень, витрат на підготовку та перепідготовку кадрів відповідно до законодавства;

амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів адміністративного призначення, визначена відповідно до вимог Податкового кодексу України;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів адміністративного призначення;

витрати на оплату професійних послуг (юридичні, аудиторські з оцінки майна тощо);

витрати на оплату послуг зв’язку (поштовий, телеграфний, телефонний, телефакс тощо);

витрати на оплату розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків;

витрати, пов’язані із сплатою податків і зборів, крім витрат, що включаються до виробничої собівартості послуг;

витрати, пов’язані з використанням малоцінних і швидкозношуваних предметів, придбанням канцелярських товарів, розв’язанням спорів у судах, передплатою періодичних професійних видань.

Обсяг адміністративних витрат визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

61. До складу витрат на збут включаються витрати, безпосередньо пов’язані із збутом послуг, а саме:

витрати на оплату праці персоналу, що безпосередньо здійснює збут послуг споживачам;

відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

оплата службових відряджень персоналу;

витрати на підготовку та перепідготовку персоналу, що безпосередньо здійснює збут послуг споживачам;

витрати на оплату інформаційних послуг;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (оренда, страхування, ремонт, оплата комунальних послуг, охорона);

витрати на оплату послуг банків та інших установ з приймання і перерахування коштів споживачів за надання послуг з централізованого опалення;

витрати на придбання канцелярських товарів і виготовлення розрахункових документів про оплату послуг;

витрати на оплату послуг інформаційно-обчислювальних центрів;

витрати на періодичну повірку, опломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) будинкових приладів обліку теплової енергії, якщо зазначені прилади є власністю підприємства;

амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, підрозділів, що безпосередньо здійснюють збут послуг споживачам, яка розраховується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Обсяг витрат на збут послуг з централізованого опалення визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

62. До складу інших операційних витрат включаються витрати, пов’язані з операційною діяльністю з надання послуг, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут.

63. До складу інших операційних витрат не можуть включатися:

суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості та нарахованого резерву сумнівних боргів;

витрати, пов’язані з утриманням об’єктів соціальної інфраструктури;

суми, що відраховуються професійним спілкам (їх організаціям) для проведення культурно-масової і фізкультурної роботи;

суми визнаних штрафів, пені, неустойки;

суми нестачі та втрати від пошкодження цінностей;

витрати, пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти та втрати від операційної курсової різниці;

суми благодійної допомоги;

собівартість реалізованих виробничих запасів;

інші витрати, не передбачені розділом III Податкового кодексу України для визначення об’єкта оподаткування.

64. До фінансових витрат включаються витрати на сплату відсотків за користування отриманими кредитами та інші витрати, пов’язані із запозиченнями, для цілей інвестиційної (пов’язаної з основною) діяльності.

Фінансові витрати включаються до розрахунку повної собівартості лише за кредитними договорами, запозичення за якими та умови яких узгоджено з уповноваженими органами.

Визначення планованого прибутку для врахування його
в тарифах на послуги з централізованого опалення

65. Планований прибуток визначається як сума коштів, що перевищує суму повної планованої собівартості і спрямовується на здійснення необхідних інвестицій, погашення основної суми необхідних запозичень та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу та нарахування податку на прибуток.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій, провадиться відповідно до інвестиційної програми підприємства, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.

66. Схвалена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об’єктів і пооб’єктних обсягів інвестування (включаючи придбання та встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії), джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період або більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

67. Складова частина планованого прибутку, призначена для погашення основної суми запозичень, визначається лише за тими запозиченнями (договорами), цільове використання яких узгоджене з уповноваженими органами та відсотки за користування якими враховані у складі планованих фінансових витрат.

Формування одноставкових тарифів
на послуги з централізованого опалення

68. Одиницею калькулювання собівартості послуги з централізованого опалення є 1 Гкал теплової енергії, використаної балансоутримувачем (підприємством, яке надає послуги) для задоволення потреб споживачів у забезпеченні нормативної температури повітря у квартирі (будинку садибного типу). У разі відсутності приладів обліку вартість послуги з централізованого опалення визначається з розрахунку за 1 кв. метр опалюваної площі (1 куб. метр опалюваного об’єму).

69. Розрахунок одноставкових тарифів на послуги з централізованого опалення проводиться шляхом ділення суми річних планованих витрат, що включаються до повної собівартості, та річного планованого прибутку на планований річний обсяг реалізації послуг, визначений річними планами надання послуг відповідно до пункту 52 цього Порядку.

Формування тарифів на послуги
з централізованого постачання гарячої води

70. Формування тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води підприємствами, що надають зазначені послуги (далі — підприємства), здійснюється на підставі річних планів надання послуг з централізованого постачання гарячої води, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів) та цін у планованому періоді. Тариф на послуги з централізованого постачання гарячої води розраховується виходячи із затвердженої для відповідної категорії споживачів вартості теплової енергії та холодної води, що використовуються для надання послуг з централізованого постачання гарячої води, з урахуванням втрат теплової енергії та води в мережах централізованого постачання гарячої води, визначених в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших документів з нормування витрат та втрат ресурсів, якими передбачені основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва.

71. Річні плани надання послуг з централізованого постачання гарячої води складаються на підставі укладених договорів з урахуванням обсягів фактично спожитої води і теплової енергії за показниками будинкових приладів обліку (у разі їх відсутності — за встановленими нормами) та інших техніко-економічних факторів, зокрема:

зміни обсягу надання послуг у результаті економічного розвитку населеного пункту, здійснення заходів для зменшення обсягу витрат на технологічні потреби, втрат теплової енергії та води, виконання регіональних програм оснащення приладами обліку обсягів споживання гарячої води та вимог до якості послуг, економії паливно-енергетичних ресурсів;

підвищення технологічного рівня надання послуг шляхом здійснення заходів, спрямованих на їх автоматизацію та механізацію, застосування прогресивних енергозберігаючих технологій;

підвищення рівня організації роботи з надання послуг та поліпшення умов праці шляхом удосконалення операційно-виробничого планування, систем управління, матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності.

72. До повної планованої собівартості послуг з централізованого постачання гарячої води включаються визначені відповідно до вимог Податкового кодексу України

витрати на амортизацію, ремонт та інше поліпшення основних фондів.

73. Витрати, об’єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників промислової продукції та на підставі кошторисів.

74. Підприємства можуть застосовувати двоставкові тарифи на послуги з централізованого постачання гарячої води.

75. У разі зміни ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), розміру мінімальної заробітної плати, ставок орендної плати (за об’єктами виробничого призначення), інших обов’язкових платежів і зборів, цін (тарифів) на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси для відшкодування в повному обсязі витрат з операційної діяльності тарифи на послуги з централізованого постачання гарячої води переглядаються в установленому законодавством порядку.

Визначення обсягу і групування планованих
витрат, що включаються до повної собівартості послуг
з централізованого постачання гарячої води

76. Планування витрат, що включаються до повної собівартості послуг з централізованого постачання гарячої води, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов’язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

77. До складу виробничої собівартості включаються:

прямі матеріальні витрати:

- витрати на придбання теплової енергії відповідно до укладених договорів з урахуванням обсягів фактично спожитої теплової енергії за показниками будинкових приладів обліку, а у разі їх відсутності — за встановленими нормами;

- витрати на придбання електричної енергії. Під час розрахунку витрат, пов’язаних з використанням електричної енергії для технологічних потреб, також враховуються витрати на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електроенергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку величина її потужності визначається відповідно до нормативів);

- витрати на питну воду для надання послуг з централізованого постачання гарячої води відповідно до укладених договорів з урахуванням обсягів фактично спожитої води за показниками будинкових приладів обліку, а у разі їх відсутності — за встановленими нормами;

- витрати, пов’язані з використанням матеріалів, запасних частин, купованих комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення технологічного процесу (витрати визначаються на основі норм використання ресурсів та діючих цін (тарифів), за винятком вартості матеріалів, призначених для переробки);

прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу надання послуг) відповідно до Закону України “Про оплату праці”:

- основна заробітна плата працівників відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;

- додаткова заробітна плата виробничого персоналу, що визначається виходячи з розміру встановлених доплат, надбавок, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, премій за виконання виробничих завдань і функцій, оплати невідпрацьованого часу.

Планування витрат на оплату праці для включення до тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води провадиться в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством;

інші прямі витрати:

- внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для виробничого персоналу;

- амортизація основних виробничих засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення, розрахунок якої проводиться відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- виробничі витрати, безпосередньо пов’язані з конкретним об’єктом.

Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати:

- витрати на управління діяльністю з надання послуг, які визначаються виходячи з нормативної чисельності персоналу за штатним розписом, тарифно-кваліфікаційного складу апарату управління цехами та дільницями і встановлених на підприємстві тарифних ставок (окладів), зокрема основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплати службових відряджень, витрат з підготовки та перепідготовки кадрів;

- витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, утримання пожежної і сторожової охорони об’єктів виробничого призначення, санітарних зон, оплату послуг, пов’язаних з виконанням робіт, що віднесені до процесу надання послуг з централізованого постачання гарячої води, освоєння нових потужностей та проведення планованих перевірок стану обладнання, регламентних робіт, передбачених проектно-технічною документацією;

- витрати на опалення, освітлення, дезінфекцію, дератизацію виробничих приміщень, вивезення сміття та інші витрати, пов’язані з експлуатацією виробничих приміщень, виходячи з обсягів зазначених робіт, послуг і цін (тарифів) на них;

- витрати на обслуговування основного та допоміжних виробничих процесів (використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, забезпечення охорони праці, дотримання вимог техніки безпеки, обов’язкове страхування водіїв автотранспортних засобів, оплата послуг інших підприємств, службові відрядження працівників ремонтних цехів та інших допоміжних виробництв, послуги зв’язку);

- витрати на охорону навколишнього природного середовища;

- витрати на удосконалення технології та організації виробництва;

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, розрахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- сплата податків і зборів.

78. До складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов’язані з обслуговуванням та управлінням підприємством:

витрати на утримання апарату управління та персоналу, залученого до обслуговування адміністративної інфраструктури, які визначаються виходячи з чисельності персоналу за штатним розписом і встановлених на підприємстві тарифних ставок (окладів) — основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплати службових відряджень, витрат на підготовку та перепідготовку кадрів відповідно до законодавства;

амортизація основних засобів, матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів адміністративного призначення, визначена відповідно до вимог Податкового кодексу України;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів адміністративного призначення;

витрати на оплату професійних послуг (юридичні, аудиторські з оцінки майна тощо);

витрати на оплату послуг зв’язку (поштовий, телефонний, телеграфний, телефакс тощо);

витрати на оплату розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків;

витрати, пов’язані із сплатою податків і зборів, крім тих, що включаються до виробничої собівартості послуг;

витрати, пов’язані з використанням малоцінних і швидкозношуваних предметів, придбанням канцелярських товарів, розв’язанням спорів у судах, передплатою періодичних професійних видань.

Обсяг адміністративних витрат визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у плановому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

79. До складу витрат на збут послуг з централізованого постачання гарячої води включаються витрати, безпосередньо пов’язані із збутом таких послуг, а саме:

витрати на оплату праці персоналу, що безпосередньо здійснює збут споживачам відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплату службових відряджень персоналу;

витрати на підготовку та перепідготовку персоналу, що безпосередньо здійснює збут послуг споживачам;

витрати на оплату інформаційних послуг;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (оренда, страхування, ремонт, оплата комунальних послуг, охорона);

витрати на оплату послуг банків та інших установ з приймання і перерахування коштів споживачів за постачання гарячої води;

витрати на придбання канцелярських товарів і виготовлення розрахункових документів про оплату послуг;

витрати на оплату послуг інформаційно-обчислювальних центрів;

витрати на періодичну повірку, опломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) будинкових приладів обліку гарячої води, якщо такі прилади є власністю підприємства;

амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, підрозділів, що безпосередньо здійснюють збут послуг споживачам, яка розраховується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Обсяг витрат на збут послуг з централізованого постачання гарячої води визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

80. До складу інших операційних витрат включаються витрати, пов’язані з операційною діяльністю з надання послуг, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут.

81. До складу інших операційних витрат не можуть включатися:

суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості та нарахованого резерву сумнівних боргів;

витрати, пов’язані з утриманням об’єктів соціальної інфраструктури;

суми, що відраховуються професійним спілкам (їх організаціям) для проведення культурно-масової і фізкультурної роботи;

суми визнаних штрафів, пені, неустойки;

суми нестачі та втрати від пошкодження цінностей;

витрати, пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти, та втрати від операційної курсової різниці;

суми благодійної допомоги;

собівартість реалізованих виробничих запасів;

інші витрати, не передбачені розділом III Податкового кодексу України для визначення об’єкта оподаткування.

82. До фінансових витрат включаються витрати на сплату відсотків за користування наданими кредитами та інші витрати, пов’язані із запозиченнями, для цілей інвестиційної (пов’язаної з основною) діяльності.

Фінансові витрати включаються до розрахунку повної собівартості лише за кредитними договорами, запозичення за якими та умови яких узгоджено з уповноваженими органами.

Визначення планованого прибутку для врахування
в тарифах на послуги з централізованого постачання гарячої води

83. Планований прибуток визначається як сума коштів, що перевищує суму повної планованої собівартості, і спрямовується на здійснення необхідних інвестицій, погашення основної суми необхідних запозичень та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу та нарахування податку на прибуток.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій, провадиться відповідно до інвестиційної програми підприємства, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.

84. Схвалена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об’єктів і пооб’єктних обсягів інвестування (включаючи придбання та встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії), джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період або більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

85. Складова частина планованого прибутку, призначена для погашення основної суми запозичень діяльності, визначається лише за тими запозиченнями (договорами), цільове використання яких узгоджене з уповноваженими органами та відсотки за користування якими враховані у складі планованих фінансових витрат.

Формування одноставкових тарифів на послуги
з централізованого постачання гарячої води

86. Одиницею калькулювання собівартості послуги з централізованого постачання гарячої води є 1 куб. метр води, підігрітої до нормативної температури.

87. Розрахунок одноставкових тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води проводиться шляхом ділення суми річних планованих витрат, що включаються до повної собівартості, та річного планованого прибутку на планований річний обсяг реалізації послуг, визначений річними планами їх надання відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Формування двоставкових тарифів на послуги
з централізованого опалення і постачання гарячої води

88. Теплове навантаження об’єкта теплоспоживання визначається технічними умовами на приєднання споживача та договором між теплопостачальною організацією і споживачем про використання теплової енергії та гарячої води.

Кількість теплової енергії, використаної для надання послуги з централізованого опалення, визначається за показниками приладів обліку, а в разі їх відсутності — шляхом проведення розрахунку за договірними технічними показниками системи опалення або для житлових будинків — з урахуванням нормативних питомих витрат теплової енергії для опалення будинків відповідного населеного пункту.

Кількість гарячої води, використаної для надання послуги з централізованого постачання гарячої води, визначається за показниками приладів обліку, а за їх відсутності — шляхом проведення розрахунків згідно із встановленими нормами.

89. Розрахунок прибутку підприємств проводиться відповідно до затвердженого рівня рентабельності. Кожна складова частина прибутку, яка включається до умовно-постійної і умовно-змінної частин тарифу, визначається шляхом множення суми відповідних витрат на рівень рентабельності.

Формування двоставкового тарифу
на послуги з централізованого опалення

90. Форма вихідних даних та техніко-економічні показники, необхідні для розрахунку двоставкового тарифу на послуги з централізованого опалення, затверджуються Мінрегіоном.

91. Вартість послуг з централізованого опалення складається з умовно-постійної та умовно-змінної частин.

92. До умовно-постійної частини, що пов’язана з необхідністю підтримання в робочому стані системи централізованого опалення, включаються витрати, передбачені розділом “Формування планованих витрат, що включаються до повної собівартості послуг з централізованого опалення” цього Порядку (за винятком умовно-змінних витрат) та відповідна частина прибутку.

93. До умовно-змінної частини включаються витрати на електроенергію і теплову енергію, які використовуються для потреб централізованого опалення (крім витрат на внутрішні виробничі потреби), та відповідна частина прибутку.

94. Форма розрахунку умовно-постійної та умовно-змінної частин витрат теплопостачального підприємства на послуги з централізованого опалення затверджується Мінрегіоном.

Розподіл прибутку між умовно-постійною і умовно-змінною частинами здійснюється відповідно до пункту 89 цього Порядку.

95. Двоставковий тариф на послуги з централізованого опалення складається з:

умовно-змінної частини тарифу, яка компенсує умовно-змінну частину витрат і визначається з розрахунку на 1 Гкал теплової енергії, використаної для централізованого опалення, або з розрахунку на 1 кв. метр загальної опалюваної площі відповідно до розрахункової норми витрат теплової енергії на опалення у відповідному населеному пункті для житлових будинків, не обладнаних лічильниками теплової енергії, та відповідної частини прибутку;

річної (місячної) абонентської плати, яка компенсує умовно-постійну частину витрат на надання послуг з централізованого опалення і обчислюється з урахуванням теплового навантаження об’єкта теплоспоживання на 1 Гкал/год. для всіх категорій споживачів, а для населення за відсутності в житлових будинках приладів обліку — на 1 кв. метр загальної опалюваної площі відповідно до нормативної величини питомого теплового навантаження системи опалення у відповідному населеному пункті, та відповідної частини прибутку.

96. Розрахунок двоставкового тарифу на послуги з централізованого опалення проводиться окремо для кожної категорії споживачів.

Формування двоставкового тарифу на
послуги з централізованого постачання гарячої води

97. Формування статей витрат та їх коригування для розрахунку двоставкового тарифу на послуги з централізованого постачання гарячої води здійснюється із застосуванням механізму формування тарифів на послуги з централізованого опалення і складається з:

умовно-постійної частини (абонентської плати), яка покриває всі витрати (крім віднесених до умовно-змінних витрат), зокрема на виробництво, транспортування і збут гарячої води, і включає витрати води для підживлення мереж та витрати теплової і електричної енергії для її циркуляції у розподільних, внутрішньобудинкових мережах і рушникосушильниках (у разі їх підключення до систем гарячого водопостачання), та відповідної частини прибутку;

умовно-змінної частини, яка частково покриває витрати на виробництво і транспортування від місця приготування до точки споживання планованих обсягів гарячої води, визначених за показниками будинкових приладів обліку або за їх відсутності — за встановленими нормами, і включає витрати на холодну воду в обсягах споживання, витрати теплової енергії на підігрів такої води і електроенергії для її підкачування з метою підвищення тиску (у разі потреби), в тому числі втрати води, теплової і електричної енергії на транспортування і циркуляцію, та відповідної частини прибутку.

98. Витрати теплової та електричної енергії на циркуляцію у розподільних, внутрішньобудинкових мережах і рушникосушильниках визначаються за розрахунком окремо для кожного будинку, а за відсутності даних розрахунків — як стала частка загальної суми витрат теплової і електричної енергії, що припадає на будинок, у такому розмірі:

10 відсотків — за відсутності рушникосушильників;

20 відсотків — за умови їх підключення до систем гарячого водопостачання.

Розподіл прибутку між умовно-постійною і умовно-змінною частинами витрат здійснюється відповідно до пункту 89 цього Порядку.

99. Форми вихідних даних та техніко-економічні показники, необхідні для розрахунку двоставкового тарифу на послуги з централізованого постачання гарячої води, затверджуються Мінрегіоном.

100. Двоставковий тариф на послуги з централізованого постачання гарячої води складається з:

умовно-постійної частини (абонентської плати), яка покриває умовно-постійні витрати і розраховується для окремих будинків згідно з тепловим навантаженням будинкової системи централізованого постачання гарячої води, а для окремих споживачів розподіляється відповідно до кількості помешкань у будинку, та відповідної частини прибутку;

умовно-змінної частини, яка покриває умовно-змінні витрати і розраховується за наявності лічильника на 1 куб. метр спожитої гарячої води, а за його відсутності в житлових будинках на одного мешканця, та відповідної частини прибутку.

101. Розрахунок двоставкового тарифу на послуги з централізованого постачання гарячої води проводиться окремо для кожної категорії споживачів.

Подання уповноваженим органам розрахунків

102. Для встановлення одноставкових тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води підприємство подає уповноваженим органам заяву і розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення таких розрахунків.

103. Для встановлення двоставкових тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води підприємство подає уповноваженим органам додатково, крім зазначених у пункті 102 цього Порядку документів, розрахунки тарифів на планований період за встановленою такими органами формою з відповідними розрахунковими і підтвердними матеріалами і документами.

Коригування тарифів на послуги з централізованого
опалення і постачання гарячої води

104. У разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов’язаних з наданням послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, з причин, які не залежать від підприємства, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, цін (тарифів) на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин їх структури, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.

Стимулювання ресурсозбереження на
підприємствах

105. Кошти, що надійшли протягом строку дії тарифів у результаті здійснення заходів з енергозбереження, можуть використовуватися підприємством у встановленому порядку для стимулювання скорочення питомих витрат паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів, відновлення активів, матеріального заохочення працівників та інших цілей відповідно до законодавства.

_____________________

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 червня 2011 р. № 869

ПОРЯДОК
формування тарифів на централізоване
водопостачання та водовідведення

Загальні положення

1. Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

2. Цей Порядок застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування (далі — уповноважені органи) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб’єктів природних монополій, а також для суб’єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб’єктів під час розрахунку таких тарифів.

3. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

базовий період — календарний рік, який передує планованому періоду;

інвестиційна програма — план використання коштів для здійснення інвестицій з визначенням об’єктів та обсягів інвестування (включаючи придбання та встановлення будинкових засобів обліку води), джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують доцільність і ефективність таких заходів;

ліцензіат — суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (далі — ліцензована діяльність);

операційна діяльність — основна діяльність ліцензіата, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;

основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що забезпечують створення основної частки доходу підприємства;

планований період — період тривалістю 12 місяців, на який здійснюються розрахунки тарифів;

структура тарифів — складових економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних  із провадженням у планованому періоді певного виду ліцензованої діяльності, які групуються за статтями, визначеними уповноваженими органами відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, та складові планованого прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи;

тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення — вартість одиниці (1 куб. метр) централізованого водопостачання чи водовідведення відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку.

4. Формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо.

5. Ліцензіат здійснює розподіл витрат між видами господарської діяльності, зокрема пов’язаних з централізованим водопостачанням та водовідведенням, в установленому законодавством порядку.

6. Не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються для визначення об’єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

7. У разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов’язаних із провадженням ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.

8. Кошти, що надійшли протягом строку дії тарифів у результаті здійснення заходів з енергозбереження, можуть використовуватися ліцензіатом у встановленому порядку для стимулювання скорочення питомих витрат паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів, відновлення активів, матеріального заохочення працівників та інших цілей відповідно до законодавства.

9. Для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ліцензіат подає уповноваженим органам у друкованому і електронному вигляді заяву та розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення.

Загальні вимоги до формування тарифів на
централізоване водопостачання та водовідведення

10. Формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, у тому числі галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства з урахуванням основних особливостей технологічних процесів конкретного виробництва, техніко-економічних розрахунків, кошторисів з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

11. Річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення складаються окремо за видами такої діяльності (водопостачання, водовідведення) на підставі фактичних за останні п’ять років та прогнозованих обсягів централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема:

зміни обсягів централізованого водопостачання та водовідведення в результаті економічного розвитку населеного пункту;

здійснення заходів щодо зменшення обсягу витрат на технологічні потреби у питній воді та її втрат у процесі виробництва і транспортування, оснащення приладами обліку використання водних ресурсів, виробництва та реалізації питної води, підвищення вимог щодо якості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;

удосконалення технологічних процесів підйому та/або подачі води, транспортування і очищення води і стічних вод у результаті автоматизації та механізації виробництва, заміни амортизованих мереж і обладнання, застосування енергозберігаючих технологій;

підвищення рівня організації виробництва та поліпшення умов праці у зв’язку з удосконаленням операційно-виробничого планування, систем управління, поліпшенням матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності та вимог щодо економії паливно-енергетичних ресурсів.

Річні плани ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення погоджуються в установленому законодавством порядку.

12. Розрахунки тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення проводяться шляхом ділення суми річних планованих витрат повної собівартості та річного планованого прибутку на планований річний обсяг централізованого водопостачання та водовідведення, визначений річними планами згідно з пунктом 11 цього Порядку.

13. Калькулювання планованих витрат, що включається до повної собівартості централізованого водопостачання та водовідведення і планованого прибутку здійснюється у розрахунку на 12 місяців.

14. Планування витрат, що включаються до повної собівартості централізованого водопостачання та водовідведення, здійснюється з урахуванням планованих витрат з операційної діяльності та фінансових витрат, пов’язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

До планованих витрат операційної діяльності включаються:

планована виробнича собівартість централізованого водопостачання та водовідведення;

плановані адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати з операційної діяльності, пов’язаної з централізованим водопостачанням та водовідведенням.

15. Планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу на підставі державних і галузевих нормативів використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, норм з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва.

Витрати, об’єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників промислової продукції та на підставі кошторисів.

16. Не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються або перевищують межі витрат для визначення об’єкта оподаткування відповідно до розділу III Податкового кодексу України.

17. До повної планованої собівартості централізованого водопостачання та водовідведення включаються витрати на:

амортизацію, визначені відповідно до вимог Податкового кодексу України;

ремонт та інше поліпшення основних фондів у межах, встановлених зазначеним Кодексом.

18. До тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення включається планований прибуток.

Планований прибуток визначається як сума коштів, що перевищує суму повної планованої собівартості і спрямовується на здійснення необхідних інвестицій, погашення основної суми запозичень та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження ліцензованої діяльності, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу та нарахування податку на прибуток.

Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій для провадження ліцензованої діяльності, провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.

19. Схвалена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об’єктів і пооб’єктних обсягів інвестування (включаючи придбання та встановлення будинкових приладів обліку води), джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період чи більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

20. Складова частина планованого прибутку, що спрямовується на погашення основної суми запозичень, використаних для забезпечення провадження ліцензованої діяльності, визначається лише за тими запозиченнями (договорами), цільове використання яких узгоджено з уповноваженими органами та відсотки за користування якими враховані у складі планованих фінансових витрат.

Розрахунок річних планованих витрат, що
включаються до повної собівартості централізованого
водопостачання та водовідведення

21. Річні плановані витрати, що включаються до повної собівартості централізованого водопостачання та водовідведення, розраховуються на підставі витрат з операційної діяльності та фінансових витрат, пов’язаних з основною діяльністю.

Групування зазначених витрат здійснюється відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

22. До складу планованої виробничої собівартості включаються:

прямі матеріальні витрати:

- витрати, пов’язані з використанням електроенергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з обсягів підйому та/або подачі води, пропускання стічних вод, їх очищення, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до галузевих нормативів та вимог законодавства з урахуванням особливостей технологічних процесів, які застосовуються на відповідному підприємстві, діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси. Обсяг таких витрат визначається з урахуванням витрат на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку її потужність визначається відповідно до нормативів);

- витрати на придбання води в інших підприємств та/або очищення власних стічних вод іншими підприємствами, які плануються відповідно до укладених договорів виходячи з необхідного обсягу подачі питної води та обсягу відведення стічних вод, передбачених річним планом ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, і діючих цін підприємств-постачальників;

- витрати на придбання реагентів для очищення і знезараження питної води та стічних вод. Обсяг таких витрат визначається виходячи з планованих обсягів подачі води, пропускання стічних вод, доз реагентів та цін на них у планованому періоді з урахуванням транспортно-заготівельних витрат. Потреба в реагентах визначається відповідно до технологічного регламенту, затвердженого в установленому законодавством порядку, з урахуванням якості води, технологічних схем очищення, що застосовуються на підприємстві, та фактичних витрат реагентів у попередніх роках;

- інші прямі матеріальні витрати, пов’язані з використанням сировини, основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, придбаних комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення основного технологічного процесу, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (відповідно до виду діяльності). Обсяг таких витрат визначається згідно з нормами використання відповідних ресурсів з урахуванням фактичних витрат за попередні періоди та цін на них у планованому періоді, за винятком вартості зворотних відходів;

прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу централізованого водопостачання та водовідведення) відповідно до Закону України “Про оплату праці”:

- основна заробітна плата виробничого персоналу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;

- додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок до тарифних ставок і окладів (за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, класність, керівництво бригадами, інші виплати, встановлені законодавством), премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, та компенсаційних виплат (за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, інші виплати, встановлені законодавством);

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати виробничому персоналу (винагороди за підсумками роботи за рік, вислугу років у галузі, інші виплати, встановлені законодавством).

Планування витрат на оплату праці для включення до тарифів здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством;

інші прямі витрати:

- внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для виробничого персоналу;

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення, розрахунок яких проводиться відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- інші прямі витрати виробничої собівартості, до складу яких включаються всі необхідні виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (відповідного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню);

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці, розрахована згідно з вимогами цього пункту, та відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень апарату управління цехами, дільницями тощо);

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення, розрахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на удосконалення технології та організації виробництва;

- витрати на опалення, освітлення, дезінфекцію, дератизацію, вивезення сміття та інші заходи, пов’язані з утриманням виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці, розрахована відповідно до цього пункту, відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень виробничого персоналу, крім апарату управління цехів; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю централізованого водопостачання та водовідведення);

- витрати на охорону праці, дотримання вимог техніки безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- витрати на пожежну і сторожову охорону об’єктів виробничого та загальновиробничого призначення, утримання санітарних зон;

- витрати на оплату послуг спеціалізованих підприємств з проведення планових перевірок стану обладнання, виконання регламентних робіт, зокрема ремонтно-налагоджувальних та інших, передбачених проектно-технічною документацією, освоєння нових потужностей, необхідних для забезпечення централізованого водопостачання та водовідведення;

- сплата податків, зборів;

- інші витрати загальновиробничого призначення.

Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати розподіляються між видами діяльності пропорційно прямим витратам.

Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

23. До складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов’язані з обслуговуванням та управлінням підприємством:

витрати на оплату праці апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу, розраховані відповідно до пункту 22 цього Порядку;

відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу виходячи з планованих витрат на оплату праці;

інші витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (службові відрядження, підготовка і перепідготовка кадрів, використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, придбання канцелярських товарів, періодичних професійних видань);

амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальногосподарського використання, визначена відповідно до вимог Податкового кодексу України;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (ремонт, оренда, страхування майна, опалення, освітлення, охорона);

витрати на оплату професійних послуг (юридичні, аудиторські, з оцінки майна);

витрати на оплату послуг зв’язку (поштовий, телеграфний, телефонний, телефакс тощо);

витрати на оплату розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків;

витрати, пов’язані із сплатою податків, зборів, крім тих, що включаються до виробничої собівартості;

витрати на розв’язання спорів у судах;

витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для потреб апарату управління підприємством та іншого персоналу, залученого до обслуговування адміністративної інфраструктури.

Обсяг адміністративних витрат визначається із застосування нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

Адміністративні витрати розподіляються між видами діяльності пропорційно виробничій собівартості.

24. До складу витрат на збут включаються витрати, безпосередньо пов’язані із збутом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам, а саме:

витрати на оплату праці персоналу, що безпосередньо здійснює збут послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам, розраховані відповідно до пункту 22 цього Порядку;

відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування персоналу, що безпосередньо здійснює збут послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам, обсяг яких визначається виходячи із планованих витрат на оплату праці;

оплата службових відряджень, витрати на підготовку та перепідготовку персоналу, що безпосередньо здійснює збут послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам;

амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів підрозділів, що безпосередньо здійснюють збут послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам, яка розраховується відповідно до вимог Податкового кодексу України;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, безпосередньо пов’язаних із збутом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (плата за оренду, страхування, ремонт, опалення, освітлення, охорону);

витрати на оплату інформаційних послуг, безпосередньо пов’язаних із збутом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;

витрати на оплату послуг банків та інших установ з приймання і перерахування коштів споживачів за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення;

витрати на канцелярські товари і виготовлення розрахункових документів про оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;

витрати на періодичну повірку, опломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування і монтаж) засобів обліку води, які є власністю ліцензіата.

Обсяг витрат на збут послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

Витрати на збут послуг з централізованого водопостачання та  водовідведення розподіляються між видами діяльності пропорційно виробничій собівартості.

25. До складу інших операційних витрат включаються витрати, пов’язані з операційною діяльністю централізованого водопостачання та водовідведення, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат та витрат на збут.

До складу інших операційних витрат не можуть включатися:

суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості та нарахованого резерву сумнівних боргів;

витрати, пов’язані з утриманням об’єктів соціальної інфраструктури;

суми, що відраховуються професійним спілкам (їх організаціям) для проведення культурно-масової і фізкультурної роботи;

суми визнаних штрафів, пені, неустойки;

суми нестачі та втрати від пошкодження цінностей;

витрати, пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти та втрати від операційної курсової різниці;

благодійна допомога;

собівартість реалізованих виробничих запасів.

Інші операційні витрати розподіляються між видами діяльності пропорційно виробничій собівартості.

26. До фінансових витрат включаються витрати на сплату відсотків за користування отриманими кредитами та інші витрати, пов’язані із запозиченнями, для провадження ліцензованої діяльності.

Фінансові витрати включаються до розрахунку повної собівартості лише за кредитними договорами, запозичення за якими та умови яких узгоджено з уповноваженими органами.

_____________________

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 червня 2011 р. № 869

ПОРЯДОК
 формування тарифів на послуги з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій

Загальна частина

1. Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб’єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі — виконавці), суб’єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі — субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

2. Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі — тариф на послуги) — вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі — договір про надання послуг).

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід’ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

3. Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

4. Тариф на послуги для гуртожитків, що призначаються для проживання одиноких громадян (житловими приміщеннями спільно користуються кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках), розраховується згідно з цим Порядком. Вартість послуг з розрахунку на ліжко-місце визначається як добуток тарифу на норму житлової площі для однієї особи в гуртожитку.

Розрахунок нормативних витрат

5. Калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

6. Під час розрахунку нормативних витрат враховуються:

середньомісячні витрати з оплати праці (далі — заробітна плата) та середньомісячні матеріальні витрати на рік окремо за статтями експлуатаційних витрат;

плановані трудовитрати, що не можуть перевищувати розмір, передбачений нормами часу та нормами обслуговування для робітників і виробничого персоналу, що встановлюються Мінрегіоном.

7. Витрати з прибирання прибудинкової території (В_пт) визначаються за формулою

В_пт = (О_з + В_ф + Н + М + І) : П_з,

де О_з — заробітна плата; В_ф — відрахування із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування; Н — накладні витрати; М — матеріальні витрати; І — обов’язкові платежі до бюджету; П_з — сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку).

8. Витрати з прибирання сходових кліток (В_с) визначаються за формулою

В_с = (О_з + В_ф + Н + М + І) : П_зжн,

де П_зжн — сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), які мають окремі виходи безпосередньо на сходові клітки, що влаштовані з урахуванням вимог державних будівельних норм та зазначені у технічних паспортах на нежитлові приміщення.

9. Витрати з вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), нараховані для фізичних осіб, реєстрація місця проживання яких здійснена за адресою житлового будинку (гуртожитку), (В_фо) визначаються за формулою

В_фо = (В_тв + В_вв + В_рв + В_рі ) : П_зж,

де П_зж — сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку); В — вартість вивезення твердих відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що визначається за формулою

В_тв = К_фо х Н_тв х Т_тв,

де К_фо — кількість фізичних осіб, реєстрація місця проживання яких здійснена за адресою житлового будинку (гуртожитку); Н_тв — норма вивезення твердих відходів у куб. метрах на одну фізичну особу з розрахунку на місяць, що затверджується органом місцевого самоврядування в установленому порядку; Т_тв — тариф на вивезення 1 куб. метра твердих відходів (без урахування податку на додану вартість), встановлений органом місцевого самоврядування;

В_вв — вартість вивезення великогабаритних відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що визначається за формулою

В_вв = К_фо х Н_вв х Т_вв,

де Н_вв — норма вивезення великогабаритних відходів у куб. метрах на одну фізичну особу з розрахунку на місяць, що затверджується органом місцевого самоврядування в установленому порядку; Т_вв — тариф на вивезення 1 куб. метра великогабаритних відходів (без урахування податку на додану вартість), встановлений органом місцевого самоврядування;

В_рв — вартість вивезення ремонтних відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що визначається за формулою

В_рв = К_фо х Н_рв х Т_рв,

де Н_рв — норма вивезення ремонтних відходів у куб. метрах на одну фізичну особу з розрахунку на місяць, що затверджується органом місцевого самоврядування в установленому порядку; Т_рв — тариф на вивезення 1 куб. метра ремонтних відходів (без урахування податку на додану вартість), встановлений органом місцевого самоврядування;

В_рі — вартість вивезення рідких відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що утворюються в будинку за відсутності централізованого водопостачання та каналізації і зберігаються у вигрібних ямах, визначається за формулою

В_рі = К_фо х Н_рі х Т_рі,

де Н_рі — норма вивезення рідких відходів у куб. метрах на одну фізичну особу з розрахунку на місяць, що затверджується органом місцевого самоврядування в установленому порядку; Т_рі — тариф на вивезення 1 куб. метра рідких відходів (без урахування податку на додану вартість), встановлений органом місцевого самоврядування.

Витрати з вивезення побутових відходів, що утворилися в результаті діяльності підприємств, установ та організацій, які розташовані в нежитлових приміщеннях житлового будинку (гуртожитку), (В_по) не включаються у розрахунок нормативних витрат, пов’язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій для власників квартир (житлових приміщень у гуртожитку), і визначаються окремо для кожного підприємства, установи та організації залежно від виду діяльності за формулою

В_по = Н_по х К_ор х Т_по : П_зн,

де Н_по — норма вивезення побутових відходів у куб. метрах на місяць, що затверджується органом місцевого самоврядування, для підприємств, установ та організацій, які розташовані у нежитлових приміщеннях житлового будинку (гуртожитку), на одиницю розрахунку (місце в готелі, робоче або учнівське місце, 1 кв. метр площі тощо); К_ор — кількість таких одиниць розрахунку; Т_по — тариф на вивезення 1 куб. метра побутових відходів (без урахування податку на додану вартість), встановлений органом місцевого самоврядування; П_зн — загальна площа нежитлових приміщень, в яких розташоване підприємство, установа або організація.

У разі коли виконавець власними силами проводить деякі операції поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), їх вартість розраховується виходячи з планованої собівартості відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1010 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 30, ст. 2137).

Послуга з вивезення побутових відходів може бути визначена згідно з рішенням органу місцевого самоврядування як окрема комунальна послуга. У такому разі тариф на послуги визначається без урахування витрат з вивезення побутових відходів.

10. Витрати з прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі (Вт) визначаються за формулою, наведеною в пункті 7 цього Порядку.

11. Витрати з технічного обслуговування ліфтів (В_лз) визначаються за формулою

В_лз = В_л х К_л : П_зл,

де В_л — вартість обслуговування (без електроенергії) одного ліфта з розрахунку на місяць (обчислюється відповідно до Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого Мінрегіоном); К_л — кількість ліфтів у житловому будинку (гуртожитку); П_зл — сумарна загальна площа квартир (житлових приміщень у гуртожитку), нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (крім квартир першого поверху та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), що не мають окремих виходів безпосередньо на сходові клітки).

12. Витрати з обслуговування систем диспетчеризації (підтримання в робочому стані систем у ліфті, на вході до ліфта та на робочому місці диспетчера) (В_сд) визначаються за формулою:

В_сд = (О_з + В_ф + Н_зн + М + І) : П.

13. Витрати з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і зливової каналізації та з ліквідації аварій у внутрішньоквартирних мережах визначаються за кожною інженерною системою окремо.

У разі виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем субпідрядним способом витрати визначаються згідно з договорами, укладеними між виконавцем та субпідрядниками.

Внутрішньобудинковою системою гарячого, холодного водопостачання та централізованого опалення є система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або (у разі її відсутності) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Внутрішньобудинковою системою водовідведення є система від місця скидання стоків у перший колодязь на випуску з будинку (колодязь не належить до внутрішньобудинкової системи) до трійника включно на відгалуженні від стояка, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Загальна вартість технічного обслуговування внутрішньобудинкових інженерних систем визначається як сума вартості технічного обслуговування наявних у житловому будинку (гуртожитку) внутрішньобудинкових систем.

Вартість обслуговування обладнання для підкачування води відшкодовує суб’єкт господарювання, у власності або на балансі чи в користуванні якого перебуває таке обладнання.

Витрати з промивання внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та вартість виконання робіт з гідравлічного випробування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення з урахуванням вартості води враховується під час визначення витрат з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення.

У разі відхилення водно-хімічних параметрів теплоносія від нормативних витрати з промивання систем централізованого опалення (крім відкритих систем теплопостачання) відшкодовує виробник теплової енергії.

Примірний перелік робіт з технічного обслуговування визначається Мінрегіоном.

14. Витрати з дератизації (В_др) визначаються за формулою

В_др = (П_п х Т_др ) : П_з + (К_с х Т_к ) : П_з,

де П_п — площа підвалу (першого поверху) житлового будинку (гуртожитку); Т_др — середньомісячний тариф на проведення дератизаційних робіт (на 1 кв. метр площі дератизації); К_с — кількість сміттєприймальних камер будинку; Т_к — середньомісячний тариф на проведення дератизаційних робіт в одній сміттєприймальній камері будинку.

Середньомісячний тариф на проведення дератизаційних робіт визначається за калькуляцією відповідної санітарно-епідеміологічної служби.

15. Витрати з дезінсекції (В_ді) визначаються за формулою

В_ді = Т_ді х П_п : П_з,

де Т_ді — вартість проведення робіт з дезінсекції, визначена згідно з калькуляцією відповідної санітарно-епідеміологічної служби (на 1 кв. метр площі).

16. Витрати з обслуговування димовентиляційних каналів (В_дк) визначаються за формулою

В_дк = (О_з + В_ф + Н + М + І) х Д_ф : (П_з х Д_к),

де Д_к — нормативна кількість димовентиляційних каналів; Д_ф — фактична кількість димовентиляційних каналів.

17. Вартість робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також за наявності інших внутрішньобудинкових інженерних систем, не зазначених у пунктах 13 і 18 цього Порядку, у разі виконання таких робіт виконавцем визначається за формулою, наведеною в пункті 7 цього Порядку.

У разі виконання зазначених робіт субпідрядниками їх вартість визначається відповідно до договорів, укладених на поточний рік.

18. Витрати з проведення поточного ремонту конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, розташованих на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (зокрема, спортивних, дитячих та інших майданчиків), визначаються з урахуванням кошторисної вартості кожного виду робіт відповідно до державних будівельних норм та правил. Примірний перелік робіт з поточного ремонту визначається центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

19. Витрати з поливання дворів, клумб і газонів (В_пд) визначаються за формулою

В_пд = (П_г х Н_г х Д_г + П_д х Н_д х Д_д ) х Т_в : П_з,

де П_д — площа дворів; П_г — площа газонів та (або) клумб; Н_д — норма витрат води з поливання дворів; Н_г —  норма витрат води з поливання газонів та (або) клумб; Д_д —  розрахункова кількість днів за пору року, коли проводиться поливання дворів; Д_г —  розрахункова кількість днів за пору року, коли проводиться поливання газонів та (або) клумб; Т_в —  ціна 1 куб. метра води, використаної для поливання.

20. Витрати з прибирання і вивезення снігу, посипання призначеної для проходу та проїзду частини прибудинкової території протиожеледними сумішами визначаються на підставі даних калькуляції, складеної з урахуванням індивідуальних норм прибирання і вивезення снігу та посипання протиожеледними сумішами, що затверджені органом місцевого самоврядування, залежно від площі території, з якої вивозиться сніг, відстані до пунктів звалищ, вартості вивезення, а також фактичної площі посипання зазначеної частини прибудинкової території.

21. Витрати з експлуатації номерних знаків на будинках (В_ез) визначаються за формулою

В_ез = (В_з х С) : (Н_е х П_з),

де В_з — вартість номерного знака; С — кількість знаків на будинку; Н_е — строк експлуатації номерних знаків (місяців).

22. Витрати з освітлення місць загального користування і підвальних приміщень та підкачування води (В_о) визначаються за формулою

В_о = (О_зе + В_ф + Н + М + І + Т_е х Н_е) : П_з,

де О_зе — заробітна плата електриків; Т_е — тариф на 1 кВт•г електроенергії; Н_е — кількість електроенергії, що використовується для освітлення місць загального користування, підвальних приміщень та підкачування води з розрахунку на місяць.

23. Витрати з енергопостачання для ліфтів (В_е) визначаються за формулою

В_е = (Н_е х Т_е х К_л) : П_зл,

де Н_е — середня кількість електроенергії для одного ліфта з розрахунку на місяць; Т_е — тариф на 1 кВт•г електроенергії.

24. Витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, з розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.

Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії.

25. Вартість інших послуг (утримання служб консьєржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку тощо) сплачується понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків (гуртожитків), власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку), власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) та відповідними надавачами послуг.

26. Вартість робіт з підготовки житлового фонду до сезонної експлуатації враховується під час визначення вартості технічного обслуговування та поточного ремонту конструктивних елементів, інженерних мереж та систем, технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього упорядження, що розташовані на прибудинковій території.

27. Вартість додаткових послуг, що не пов’язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій і надаються у гуртожитках для проживання сімей, визначається понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених відповідними надавачами послуг з наймачами та (або) власниками житлових приміщень у гуртожитках.

Розрахунок накладних витрат

28. Обсяг накладних витрат визначається у відсотках до фонду заробітної плати основних робітників виконавця з урахуванням кошторисної вартості зазначених витрат відповідно до законодавства. У разі неможливості здійснення об’єктивного нормування окремих елементів накладних витрат такі витрати визначаються на підставі фактичних витрат за попередній рік.

29. До накладних витрат належать загальновиробничі та адміністративні витрати.

30. До загальновиробничих витрат належать витрати з:

1) утримання апарату управління виробництвом — витрати з оплати праці апарату управління виробництвом з відрахуваннями із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування;

2) утримання виробничого персоналу — витрати з оплати праці виробничого персоналу (комірники, молодший обслуговуючий персонал тощо) з відрахуваннями із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування;

3) оплати службових відряджень працівників апарату управління
виробництвом;

4) амортизації основних засобів виробничого призначення, крім амортизації, що включається у витрати з утримання та експлуатації машин і обладнання;

5) утримання основних засобів виробничого призначення та їх поточного ремонту;

6) охорони праці;

7) забезпечення пожежної та сторожової охорони об’єктів виробничого призначення.

31. До адміністративних витрат належать витрати з:

1) утримання апарату управління підприємством;

2) оплати праці персоналу управління підприємством з відрахуваннями із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування;

3) оплати службових відряджень персоналу управління підприємством;

4) забезпечення пожежної та сторожової охорони об’єктів адміністративного призначення;

5) оплати вартості використання та обслуговування технічних засобів управління (обчислювальних центрів, вузлів зв’язку, засобів сигналізації), канцелярські та поштово-телеграфні витрати;

6) оплати аудиторських перевірок, робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру;

7) оплати праці загальногосподарського персоналу з відрахуваннями із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування;

8) амортизації основних засобів адміністративного призначення;

9) утримання та поточного ремонту основних засобів загальногосподарського призначення;

10) охорони праці та техніки безпеки;

11) підготовки (перепідготовки) кадрів;

12) сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім тих, що включаються у виробничу собівартість, а також інші витрати адміністративного призначення.

Надання висновку щодо розрахунків
економічно обґрунтованих планованих
витрат з технічного обслуговування ліфтів

32. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат з технічного обслуговування ліфтів надається в порядку, встановленому Мінекономрозвитку.

Розрахунок планованого прибутку

33. Рівень рентабельності визначається з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини коштів, отриманих як прибуток, на технічне переоснащення підприємств.

34. Виконавці під час виконання робіт можуть у разі потреби здійснювати перерозподіл витрат у структурі тарифів на послуги без зміни загального обсягу таких витрат та з урахуванням фактичної вартості наданих послуг у межах встановлених тарифів.

35. Кошти, зекономлені підприємством у результаті здійснення заходів з модернізації інженерних систем і енергозбереження, використовуються для подальшого технічного переоснащення, модернізації такого підприємства,  а також енергозбереження.

Коригування тарифів на послуги

36. Метою коригування тарифів, що розраховуються згідно з цим Порядком, є забезпечення відшкодування у повному обсязі економічно обґрунтованих планованих витрат, що враховуються під час визначення повної собівартості послуг, планованого прибутку та податку на додану вартість.

Механізм коригування тарифів на послуги запроваджується у разі, коли протягом строку дії таких тарифів змінюються ставки податків і зборів (обов’язкових платежів), рівень заробітної плати у виконавця відповідно до законодавства, Генеральної та галузевої угод, ціни (тарифи) на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси.

Коригуванню підлягають лише складові витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення (зменшення), що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження механізму коригування тарифів на послуги.

37. Коригування тарифів на послуги здійснюється за формулою

Т_ск = Т_дк х К_зв,

де Т_ск — скоригований тариф; Т_дк — тариф, що діє на момент коригування; К_зв — коефіцієнт зміни витрат, пов’язаних з наданням послуг.

38. Коефіцієнт зміни витрат, пов’язаних з наданням послуг, визначається за формулою

К_зв = 1 + П_зп х (В_зн - В_зд) : В_зд + П_ел х (Т_ен - Т_ед) : Т_ед +

+ П_пал х (Ц_пн - Ц_пд) : Ц_пд + Σ [П_м х (Ц_мн - Ц_мд) : Ц_мд],

де П_зп — питома вага витрат із заробітної плати і відрахування із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування у структурі діючого тарифу на послуги; В_зн — витрати із заробітної плати і відрахування із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; В_зд — витрати із заробітної плати та відрахування із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування на дату встановлення діючого тарифу на послуги; П_ел —  питома вага витрат з електроенергії у структурі діючого тарифу на послуги; Т_ен —  тариф на електроенергію з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу; Т_ед —  тариф на електроенергію на дату встановлення діючого тарифу; П_пал —  питома вага витрат із закупівлі пально-мастильних матеріалів у структурі діючого тарифу; Ц_пн —  ціна пально-мастильних матеріалів з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; Ц_пд —  ціна пально-мастильних матеріалів на дату встановлення діючого тарифу на послуги;
П_м —  питома вага витрат на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання у структурі діючого тарифу на послуги; Ц_пн —  ціна на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; Ц_пд —  ціна на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання на дату встановлення діючого тарифу на послуги.

_____________________

 

 

Додаток
до Порядку

ПЕРЕЛІК
 послуг з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій 

Прибирання прибудинкової території

Прибирання сходових кліток

Вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення)

Прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі

Технічне обслуговування ліфтів

Обслуговування систем диспетчеризації

Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем:

гарячого водопостачання

холодного водопостачання

водовідведення

централізованого опалення

зливової каналізації

Дератизація

Дезінсекція

Обслуговування димовентиляційних каналів

Технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності

Поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків)

Поливання дворів, клумб і газонів

Прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами

Експлуатація номерних знаків на будинках

Освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води

Енергопостачання ліфтів

Періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки

_____________________

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 червня 2011 р. № 869

ПОРЯДОК
розрахунку роздрібного тарифу
на електричну енергію

 

1. Цей Порядок встановлює механізм і спосіб розрахунку ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом роздрібних тарифів для споживачів.

2. Роздрібний тариф, за яким споживач оплачує спожиту електричну енергію, складається із закупівельної ціни електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії та/або у беспосередніх виробників електричної енергії з урахуванням обсягу її нормативних технологічних витрат у місцевих (локальних) електричних мережах, тарифу на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами відповідного класу напруги ліцензіата з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на території ліцензованої діяльності якого перебуває споживач, та складової, яка забезпечує покриття витрат з постачання електричної енергії.

3. Роздрібний тариф на електричну енергію розраховується за такою формулою:

 

де i — група споживачів (перша група — суб’єкти господарської діяльності та фізичні особи — підприємці, друга група — міське та сільське населення);

j — клас напруги (визначається у порядку, затвердженому НКРЕ);

 — прогнозована середня закупівельна ціна електричної енергії у розрахунковому місяці, на який встановлюються роздрібні тарифи на електричну енергію (розраховується у порядку, затвердженому НКРЕ);

 — економічний коефіцієнт нормативних технологічних витрат електричної енергії на передачу місцевими (локальними) електричними мережами відповідного  класу напруги, що затверджується НКРЕ;

 — тариф на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, який розраховується згідно з методикою, що затверджується НКРЕ (гривень/МВт•г);

 — тариф на постачання електричної енергії, який розраховується згідно з методикою, що затверджується НКРЕ (гривень/МВт•г).

_____________________

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 червня 2011 р. № 869

ПОРЯДОК
встановлення роздрібних цін на
природний газ для населення

Загальні положення

1. Цей Порядок визначає механізм встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення.

2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

загальний тариф на транспортування природного газу —  встановлений НКРЕ єдиний рівень вартості послуг із транспортування 1000 куб. метрів природного газу магістральними та розподільними трубопроводами територією України для всіх замовників таких послуг, крім замовників, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів;

питомі витрати — витрати суб’єкта, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення (далі — уповноважений суб’єкт), пов’язані із закупівлею та реалізацією природного газу населенню у розрахунку на 1000 куб. метрів;

роздрібна ціна на природний газ для потреб населення — фіксована ціна, відповідно до якої населення оплачує надані послуги з газопостачання;

середньозважена ціна природного газу як товару — розрахункова середньозважена ціна 1000 куб. метрів товарного природного газу, що видобувається суб’єктами, зазначеними у частині першій статті 10 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” (далі — суб’єкти), природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб’єкта;

середньозважений тариф на постачання природного газу — тариф, визначений з урахуванням загальної планованої тарифної виручки газопостачальних підприємств, одержаної в результаті надання послуг з постачання природного газу за регульованим тарифом, та сумарного планованого річного обсягу такого постачання;

середня ціна реалізації природного газу — середня ціна 1000 куб. метрів природного газу, що реалізується для потреб населення, розрахована виходячи з цін природного газу як товару, питомих витрат уповноваженого суб’єкта, тарифів на послуги з його транспортування, розподілу і постачання за регульованим тарифом, податків і зборів.

Інші терміни використовуються у значенні, наведеному в Законі України “Про засади функціонування ринку природного газу”.

Встановлення роздрібних
цін на природний газ для населення

3. З метою встановлення роздрібних цін на природний газ для населення НКРЕ  проводить аналіз:

фактичних (за попередні три роки) та планованих обсягів споживання природного газу населенням у розрізі диференційованих груп за обсягами споживання з урахуванням наявності/відсутності лічильників газу;

фактичної (за попередні три роки) кількості абонентів, які споживають природний газ, у розрізі диференційованих груп за обсягами споживання з урахуванням наявності/відсутності лічильників природного газу;

планованих обсягів природного газу, що видобувається суб’єктами;

аналітично-статистичних даних щодо оснащення лічильниками природного газу об’єктів житлового фонду;

фактичного (за попередній рік) і прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу (в частині обсягів, що розподіляються для потреб населення);

витрат суб’єкта, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, пов’язаних із закупівлею та реалізацією природного газу для населення за базовий та на планований період з відповідним обґрунтуванням кожної статті витрат;

копій фінансової звітності уповноваженого суб’єкта.

4. Уповноважений суб’єкт подає НКРЕ засвідчені підписом керівника:

звіт про результати господарської діяльності з детальним розшифруванням витрат, пов’язаних із закупівлею та реалізацією природного газу населенню, відповідними розрахунками та пояснювальною запискою — щокварталу не пізніше 28 числа наступного місяця
(за підсумками року — до 28 лютого);

інформацію про забезпечення природним газом населення разом з розрахунком середньозваженої ціни та вартості реалізованого природного газу населенню — щомісяця не пізніше 28 числа наступного періоду
(за підсумками року — до 28 лютого).

5. Рішення щодо встановлення роздрібних цін приймається НКРЕ на відкритих засіданнях у встановленому нею порядку за результатами всебічного з’ясування позицій їх заінтересованих учасників. Відкриті засідання проводяться після розгляду НКРЕ зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку матеріалів.

Механізм формування та розрахунку
роздрібних цін на природний газ для потреб населення

6. Механізм формування роздрібних цін на природний газ для потреб населення передбачає:

диференціацію таких цін  залежно від річного обсягу споживання природного газу населенням та наявності/відсутності лічильників природного газу;

збільшення на 10 відсотків такої ціни за умови відсутності лічильника газу.

7. Роздрібні ціни на природний газ для потреб населення розраховуються НКРЕ виходячи із:

середньозваженої ціни природного газу як товару;

питомих витрат уповноваженого суб’єкта, пов’язаних із закупівлею та реалізацією природного газу населенню;

збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (на обсяги природного газу, що постачається населенню) (далі — цільова надбавка);

загального тарифу на транспортування природного газу;

середньозваженого тарифу на постачання природного газу;

податку на додану вартість;

планованого річного обсягу споживання природного газу населенням, передбаченого прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу;

планованих річних обсягів розподілу природного газу для потреб населення, що видобувається суб’єктами, та інших ресурсів природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб’єкта, передбачених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу.

8. Середньозважена ціна природного газу як товару визначається за такою формулою:

Цтов =	(Ц1 х V1 + Ц2 х V2 + Ц3 х V3 ... + Цn х Vn) + Цін х Vін	,
	(V1 + V2 +V3 ... + Vn) + Vін

де Ц₁, Ц₂, Ц₃ ... Ц_n — закупівельні ціни на товарний природний газ, що видобувається суб’єктами (без урахування податку на додану вартість);

V₁, V₂, V₃... V_n — обсяги товарного природного газу, що видобувається зазначеними суб’єктами і використовується відповідно до прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу для потреб населення;

Ц_ін — ціна природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб’єкта (без урахування податку на додану вартість);

V_ін — обсяг природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб’єкта.

9. Закупівельні ціни на товарний природний газ, що видобувається суб’єктами, установлюються НКРЕ в межах повноважень.

10. За умови недостатності обсягів товарного природного газу, що видобувається суб’єктами, НКРЕ відповідно до прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу проводить розрахунки середньозваженої ціни природного газу як товару з урахуванням обсягів природного газу, що належать до інших ресурсів уповноваженого суб’єкта.

11. Питомі витрати уповноваженого суб’єкта включають:

витрати, пов’язані із закачуванням природного газу для потреб населення до підземних сховищ, його зберіганням та відбором;

адміністративні витрати, пов’язані із закупівлею та реалізацією природного газу для потреб населення;

витрати, пов’язані із створенням страхового запасу природного газу для потреб населення.

12. Рівень питомих витрат уповноваженого суб’єкта, що застосовується під час розрахунку роздрібних цін, визначається на основі матеріалів, поданих таким суб’єктом, з урахуванням їх економічної обґрунтованості.

13. Диференціація обсягів природного газу здійснюється НКРЕ з урахуванням вимоги щодо дотримання вартісного балансу, який визначається за такими формулами:

 

де Ц_{середня} — середня ціна реалізації природного газу населенню;

V_заг — загальний обсяг реалізації природного газу населенню;

К_пдв — коефіцієнт, що враховує ставку податку на додану вартість;

Ц_{розд i} — роздрібна ціна природного газу у відповідній диференційованій за обсягами групі (з урахуванням податку на додану вартість);

V_{диф i} — обсяг споживання природного газу населенням  у відповідній диференційованій за обсягами групі.

14. Під час диференціації обсягів природного газу та рівнів роздрібних цін НКРЕ проводить аналіз:

пропозицій уповноваженого суб’єкта, громадян, їх об’єднань, суб’єктів господарювання, центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

статистичної та іншої інформації про використання природного газу населенням;

інших показників, пов’язаних з виконанням НКРЕ функцій із захисту прав споживачів природного газу.

 

15. Середня ціна реалізації природного газу (без урахування податку на додану вартість) визначається за такою формулою:

Ц_{середня} = (Ц_тов + В_р) х К_цн + Т_заг + Т_пост,

де Ц_тов — середньозважена ціна природного газу як товару (без урахування податку на додану вартість);

В_р — питомі витрати уповноваженого суб’єкта (без урахування податку на додану вартість);

К_цн — коефіцієнт, що враховує цільову надбавку;

Т_заг — загальний тариф на транспортування природного газу (без урахування податку на додану вартість);

Т_пост — середньозважений тариф на постачання природного газу (без урахування податку на додану вартість).

16. Обсяги та ціна продажу уповноваженим суб’єктом гарантованому постачальникові природного газу для потреб населення повинні відповідати:

заявленим гарантованим постачальником планованим обсягам споживання населенням природного газу відповідно до диференціації роздрібних цін за обсягами споживання та з урахуванням наявності/відсутності лічильників природного газу;

диференційованій за обсягами роздрібній ціні без урахування цільової надбавки, загального тарифу на транспортування природного газу, тарифу на постачання природного газу, встановленим гарантованим постачальником.

17. Перегляд установлених роздрібних цін на природний газ здійснюється НКРЕ у разі зміни складових середньої ціни реалізації природного газу, вимог законодавства та інших обставин, що значно впливають на їх величину.

_____________________

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 червня 2011 р. № 869

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України

1. У  Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1010 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 30, ст. 2137; 2007 р., № 16, ст. 586; 2009 р., № 51, ст. 1737):

пункт 8 після слова “рідкі” доповнити словом “, небезпечні”;

абзац четвертий пункту 15 після слів “необоротних матеріальних” доповнити словами “і нематеріальних”;

в абзаці першому пункту 24 слово “Програма” замінити словами “Інвестиційна програма підприємства у сфері”.

2. У постанові Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 “Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 40, ст. 1353):

1) у постанові:

у назві постанови слова “Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і” виключити;

абзац другий пункту 1 виключити;

2) у Типовому договорі про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженому зазначеною постановою:

у пункті 2 слова “затвердженого (погодженого)” замінити словом “встановленого”;

у тексті Типового договору слова “власником нежитлового приміщення” замінити словами “власником, орендарем нежитлового приміщення”.

_____________________

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 1 червня 2011 р. № 869

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України,
що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 955 “Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 28, ст. 2019).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 959 “Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 28, ст. 2021).

3. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1697 “Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 50, ст. 3321).

4. Пункти 3 і 4 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених  постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2007 р. № 297 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 16, ст. 586).

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2007 р. № 1094 “Про внесення змін до Тимчасового порядку установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 67, ст. 2580).

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1267 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 955 і від 12 липня 2006 р. № 959” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 82, ст. 3052).

7. Пункт 4 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. № 36 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 8, ст. 242).

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 р. № 400 “Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води і Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 33, ст. 1118).

9. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 682 “Про заходи з модернізації систем теплопостачання” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 51, ст. 1728).

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. № 937 “Про доповнення Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 68, ст. 2353).

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2009 р. № 1296 “Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води і Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 94, ст. 3207).

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 р. № 182 “Деякі питання формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та послуги з централізованого водопостачання та водовідведення” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 13, ст. 631).

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 р. № 231 “Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 16, ст. 751).

 

____________________

Лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, щодо утворення групи з підготовки устновчих зборів для формування Громадської ради за участю інститутів громадянського суспільства можна продивитись тут.

                  МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ 

                             Л И С Т 

                     01.07.2011  N 21186-10.1 
 

                  Про незаконність Пам'ятки ДПАУ 
 

     Міністерство юстиції у зв'язку з надходження скарг  платників 
податків  та  за результатами проведеної правової експертизи листа 
ДПАУ      від     06.04.2011 р.      N  9497/7/16-1517        "Про 
податок на    додану    вартість",    надісланого    ДПАУ   листом 
від         21.06.2011 р.        N 7363/5/16-1516,     повідомляє, 
що додатком  до  листа  ДПАУ  від  06.04.2011 р.  N 9497/7/16-1517 
"Про     податок     на     додану    вартість"   є  Пам'ятка  про 
адміністративні   процедури   виписування,   видачі   і  отримання 
податкових       накладних,     якою      надаються      методичні 
рекомендації щодо  виписування  та  видачі  податкових  накладних. 
При              цьому              зазначена             Пам'ятка 
є обов'язковою  при  підготовці  податкових консультацій платникам 
податку органами державної податкової служби та фактично  визначає 
особливості складання податкових накладних. 

     На сьогодні  питання,  пов'язані  із  виписуванням,  видачею, 
а також   порядком   заповнення   форми   податкових    накладних, 
врегульовано          статтею         201    розділу    V      ПКУ 
та       наказом       ДПАУ       від     21.12.2010  р.   N   969 
"Про затвердження   форми   Податкової  накладної  та  Порядку  її 
заповнення",  зареєстрованим у Міністерстві юстиції 29.12.2010  р. 
за N 1401/18696. 

     Крім того,   слід   зазначити,   що   листи   -  це  службова 
кореспонденція,  вони не  є  нормативно-правовими  актами,  можуть 
носити  лише  роз'яснювальний,  інформаційний  та  рекомендаційний 
характер і не повинні містити нових правових норм,  які  зачіпають 
права,  свободи  й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий 
характер.  У разі встановлення листами нових правових  норм,  вони 
підлягають відкликанню з місць застосування органом,  що їх видав, 
та скасуванню. 

     На підставі  викладеного  лист   ДПАУ   від   06.04.2011   р. 
N     9497/7/16-1517      "Про    податок   на   додану  вартість" 
підлягає відкликанню з місць застосування та скасуванню. 

     У разі необхідності уповноважений суб'єкт  нормотворення  має 
право внести  зміни  до  наказу  ДПАУ  від  21.12.2010  р.  N  969 
"Про      затвердження       форми       Податкової      накладної 
та Порядку її заповнення",  зареєстрованого у Міністерстві юстиції 
29.12.2010  р.  N  1401/18696,   погоджені   із   заінтересованими 
органами,  з  подальшою  їх  державною  реєстрацією в Міністерстві 
юстиції. 

     Про результати  просимо   повідомити   Міністерство   юстиції 
у термін   до   22.07.2011   р.   та   надати  копію  відповідного 
підтверджуючого документа. 

 Перший заступник Міністра                            І.Ємельянова

        

                    КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                    Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
                  від 27 квітня 2011 р. N 710-р
                               Київ

         Про підготовку підприємств паливно-енергетичного
           комплексу, житлово-комунального господарства
        та об'єктів соціальної сфери до стабільної роботи
              в осінньо-зимовий період 2011/12 року
 

     1. Взяти до відома інформацію за  підсумками  роботи  галузей
національної  економіки  протягом осінньо-зимового періоду 2010/11
року.

     2. Утворити міжвідомчу робочу групу з  питань  підготовки  до
забезпечення  сталого  проходження  опалювального  сезону  2011/12
року.

     Затвердити головою   міжвідомчої   робочої   групи   Міністра
регіонального   розвитку,   будівництва   та  житлово-комунального
господарства.

     Голові міжвідомчої робочої  групи  затвердити  її  склад,  до
якого  включити представників Міністерства регіонального розвитку,
будівництва  та  житлово-комунального  господарства,  Міністерства
надзвичайних   ситуацій,   Міністерства  енергетики  та  вугільної
промисловості,  Міністерства інфраструктури,  Міністерства охорони
здоров'я,   Міністерства   освіти   і  науки,  молоді  та  спорту,
Міністерства оборони, Державного агентства з управління державними
корпоративними    правами    та   майном,   Державного   агентства
автомобільних доріг і НАК "Нафтогаз України".

     3. Міністерству  регіонального   розвитку,   будівництва   та
житлово-комунального  господарства інформувати щомісяця до 5 та 20
числа Кабінет Міністрів України про виконання заходів з підготовки
підприємств паливно-енергетичного комплексу,  житлово-комунального
господарства та об'єктів соціальної сфери до стабільної  роботи  в
осінньо-зимовий період 2011/12 року.

     4. Центральним   органам  виконавчої  влади,  Раді  міністрів
Автономної    Республіки    Крим,    обласним,    Київській     та
Севастопольській міським держадміністраціям:

     розробити і  затвердити  до 20 липня 2011 р.  плани заходів з
підготовки    підприємств     паливно-енергетичного     комплексу,
житлово-комунального господарства та об'єктів соціальної сфери  до
стабільної роботи в осінньо-зимовий період 2011/12 року;

     забезпечити проведення  ремонтних  робіт   на   підприємствах
теплокомуненерго    та    теплоелектроцентралей    з   урахуванням
необхідності        переведення        ряду        неперспективних
теплоелектроцентралей   в   розряд   котелень,  а  також  створити
необхідні запаси основних та резервних видів палива;

     вжити заходів до погашення протягом  року  у  повному  обсязі
всіма  категоріями споживачів заборгованості з оплати використаних
у поточному році природного газу,  електричної і теплової  енергії
та   наданих  житлово-комунальних  послуг,  а  також  забезпечення
щомісячної їх оплати;

     сприяти складенню  підприємствами  теплокомуненерго  графіків
погашення заборгованості з оплати природного газу;

     забезпечити укладення  бюджетними установами з підприємствами
теплокомуненерго і газопостачальними підприємствами договорів  про
споживання  теплової  енергії  та  природного газу в межах коштів,
передбачених у кошторисах бюджетних установ на зазначені цілі;

     забезпечити своєчасне проведення установами та організаціями,
що  фінансуються з державного і місцевих бюджетів,  розрахунків за
спожиті енергоносії та надані житлово-комунальні послуги.

     5. Раді  міністрів  Автономної  Республіки  Крим,   обласним,
Київській    та    Севастопольській   міським   держадміністраціям
забезпечити:

     готовність автономних та аварійних джерел  енергозабезпечення
на об'єктах житлово-комунального господарства та соціальної сфери;

     підготовку спеціалізованої  техніки  для  прибирання снігу та
посипання вулично-дорожньої мережі протиожеледними сумішами;

     очищення зливової  каналізації  для  забезпечення  пропускної
спроможності, необхідної під час танення снігу;

     розроблення та   застосування   оптимальних  схем  тепло-  та
водопостачання населених пунктів;

     перевірку стану  газового  обладнання  у  населених  пунктах,
зокрема індивідуального опалення,  димових і вентиляційних каналів
житлових  будинків,  складення  відповідних  актів  обстеження  та
ремонт зазначеного обладнання житлового фонду;

     проведення серед  населення  роз'яснювальної  роботи з питань
безпечного  використання  газу   в   побуті,   дотримання   правил
експлуатації  та  технічного  обслуговування  газового обладнання,
забезпечення економного використання енергоресурсів;

     разом з органами місцевого самоврядування до 20  травня  2011
р. розроблення та погодження з Міністерством надзвичайних ситуацій
оперативних  планів  спільних  дій,  спрямованих  на   запобігання
аваріям  у  системах  тепло-,  водо-,  електро-  і  газопостачання
підприємств усіх форм власності  та  локалізацію  наслідків  таких
аварій;

     інформування щомісяця   до   1   і   15   числа  Міністерства
регіонального  розвитку,   будівництва   та   житлово-комунального
господарства  про  стан  підготовки  об'єктів житлово-комунального
господарства до роботи в осінньо-зимовий період 2011/12 року.

     6.  Міністерству  регіонального  розвитку,   будівництва   та
житлово-комунального господарства  і  Міністерству  енергетики  та
вугільної промисловості:

     подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції  щодо
внесення  змін  до  Закону України "Про теплопостачання" у частині
посилення  контролю  за   станом   проведення   теплопостачальними
підприємствами розрахунків за спожитий природний газ;

     вжити заходів  до підвищення енергоефективності та надійності
роботи   обладнання   підприємств    теплокомуненерго,    теплових
електростанцій,     магістральних     та     розподільних    ліній
електропередачі,  мереж  теплопостачання,  а  також  розробити   і
затвердити графіки проведення ремонту, модернізації, реконструкції
та нового будівництва  з  урахуванням  вимог  нормативно-технічних
документів, інвестиційних проектів, планів регіонального розвитку,
а  також  технічного  стану  такого  обладнання   і   необхідності
продовження строку його експлуатації;

     вжити заходів  до зменшення втрат енергоресурсів у мережах та
проведення  теплової  санації   житлових   будинків   і   об'єктів
соціальної сфери.

     7. Міністерству енергетики та вугільної промисловості:

     разом з   НАК  "Нафтогаз  України"  розробити  та  подати  на
затвердження  Кабінету   Міністрів   України   прогнозний   баланс
надходження  і  розподілу природного газу в Україні на 2011 рік та
забезпечити його дотримання;

     забезпечити створення до 1  листопада  2011  р.  на  теплових
електростанціях  енергогенеруючих компаній запасу вугілля в обсязі
4 млн. тонн відповідних показників якісного та марочного складу;

     забезпечити у  поточному  році  проведення  на  підприємствах
вугільної  галузі  гірничих виробок протяжністю 291,4 кілометра та
введення в експлуатацію 128 очисних вибоїв.

     8. Державній службі гірничого нагляду та промислової  безпеки
провести  перевірку  стану  підготовки до роботи в осінньо-зимовий
період  2011/12   року   об'єктів   життєзабезпечення   населення,
об'єднаних     диспетчерських    та    аварійно-ремонтних    служб
житлово-експлуатаційних  організацій  та   аварійно-диспетчерських
служб спеціалізованих підприємств газового господарства.

     9. Міністерству внутрішніх справ вжити заходів до недопущення
зловмисних    пошкоджень     об'єктів     газо-,     тепло-     та
енергозабезпечення, електричних мереж, магістральних нафтопроводів
і газопроводів та крадіжок нафти з магістральних нафтопроводів.

     10. Державному  комітетові   телебачення   і   радіомовлення,
Державному  агентству  з  енергоефективності  та енергозбереження,
Міністерству енергетики та вугільної  промисловості,  Міністерству
регіонального   розвитку,   будівництва   та  житлово-комунального
господарства, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській    та    Севастопольській   міським   держадміністраціям
забезпечити   систематичне   інформування   населення   про   стан
підготовки     підприємств     паливно-енергетичного    комплексу,
житлово-комунального господарства та об'єктів соціальної сфери  до
роботи  в  осінньо-зимовий  період  2011/12  року  та необхідність
раціонального використання енергоресурсів.
 

     Прем'єр-міністр України                              М.АЗАРОВ

     Інд. 70

 

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                        ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

                   19.07.2011  N 1049/11/13-11

                                      Головам апеляційних
                                      адміністративних судів
 

     На виконання    пункту    2    постанови    Пленуму    Вищого
адміністративного  суду України від 20 червня 2011 року N 4 та для
забезпечення  однакового  застосування  адміністративними   судами
статей 40,  42  Закону  України  від  9  липня 2003 року N 1058-IV
"Про         загальнообов'язкове         державне         пенсійне
страхування"  (далі  - Закон N 1058-IV) Вищий адміністративний суд
України вважає за необхідне звернути увагу на таке.

     Частиною      другою     статті     40    Закону   N  1058-IV  
встановлено  порядок  визначення  заробітної  плати  (доходу)  для
обчислення пенсії.  Перерахунок пенсій у зв'язку  зі  збільшенням,
зокрема страхового стажу, встановлено частиною четвертою статті 42
зазначеного Закону.

     Зазначені норми впродовж 2006  -  2008  року  зазнавали  змін
(порівняльні таблиці частини другої статті 40 та частини четвертої
статті   42    Закону     N    1058,  у редакціях, чинних упродовж
2007  - 2008 років,  додаються),  внаслідок чого у судів виникають
складнощі під час їх застосування.

     Так,    частиною     другою     статті    40 Закону N 1058-IV  
встановлено  формулу  заробітної  плати  (доходу)  для  обчислення
пенсії.

     У редакції  Закону  від  9  липня   2003   року      1058-IV, 
яка набрала чинності 1 січня 2004р., зазначена формула була такою:

                     Зп = Зс х (Ск : К), де:

     Зп -  заробітна  плата  (дохід)   застрахованої   особи   для
обчислення пенсії, у гривнях;

     Зс - середня заробітна плата працівників,  зайнятих у галузях
економіки України,  за календарний рік,  що передує року звернення
за призначенням пенсії;

     Ск -  сума  коефіцієнтів  заробітної плати (доходу) за кожний
місяць (Кз  + Кз  + Кз  +... + Кз );
          1     2     3          n

     К -  кількість  місяців страхового стажу,  за які розраховано
коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи  (абзаци
другий -  шостий  частини  другої  статті  40  Закону  N 1058-IV).

     Частиною    четвертою     статті    42   зазначеного  Закону,
у    редакції     Закону     від   9   липня 2003 року  N  1058-IV  
визначено,  що  у разі,  якщо застрахована особа після призначення
пенсії продовжувала працювати,  провадиться перерахунок  пенсії  з
урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

     Кожний наступний  перерахунок  пенсії провадиться не раніш як
через  два  роки  після  попереднього  перерахунку  з  урахуванням
страхового стажу після призначення пенсії.

     Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу),
з якої була обчислена пенсія,  або за  періоди  страхового  стажу,
зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

     Аналіз частини   четвертої   статті   42   Закону  N  1058-IV
свідчить,    що    при     перерахунку     пенсії   застосовується
заробітна   плата   (дохід)   пенсіонера,  яку  він  отримував  до
призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є
періодом страхового стажу.

     З огляду  на  викладене  під час перерахунку пенсії у формулі
Зп = Зс х (Ск :  К) змінюються лише показники Ск та К.  Зокрема, у
величину  Ск  додаються  коефіцієнти  заробітної плати (доходу) за
кожен місяць страхового стажу, який став підставою для перерахунку
пенсії. Що ж стосується показника К, то він збільшується кількістю
додаткових місяців страхового стажу.  Решта показників залишається
без змін.

     Отже, аналіз  частини  четвертої  статті  42 Закону N 1058-IV
показує,     що    зазначена    норма   не   встановлює  обмеження
можливості    працюючого   пенсіонера   скористатись   правом   на
перерахунок пенсії в будь-який час  після  її  призначення.  Однак
містить  застереження,  що  наступний перерахунок пенсії може бути
проведений  не  раніш  як  через   два   роки   після   здійснення
попереднього. При   цьому  під  час  перерахунку  пенсії  величина
середньої  заробітної  плати   (доходу)   враховується   та,   яка
використовувалася  під час призначення пенсії,  тобто це - середня
заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України,
за  календарний  рік,  що  передує  року звернення за призначенням
пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону N1058-IV).

     Згідно із  Законом  України  від  19 грудня 2006 року N 489-V
"Про    Державний     бюджет    України  на 2007 рік" дію  частини
четвертої статті 42 зупинено на 2007 рік.

     Підпунктом "б"  підпункту  9  пункту  35  розділу  II  Закону
України     від     28   грудня 2007 року N 107-VI  "Про Державний
бюджет  України  на  2008  рік  та  про  внесення  змін  до деяких
законодавчих актів    України",    який    набрав    чинності    з
1 січня 2008 року, абзац четвертий частини другої статті 40 Закону
N 1058-IV   було викладено в новій редакції:

     "Зс (середня заробітна плата (дохід)  в  середньому  на  одну
застраховану  особу в цілому по Україні,  з якої сплачено страхові
внески    та    яка    відповідно   до цього Закону   враховується
для  обчислення  пенсії,  за  календарний  рік,  що  передує  року
звернення за призначенням пенсії.  Порядок  визначення  показників
зазначеної   заробітної   плати  затверджується  Пенсійним  фондом
України за погодженням з центральними органами виконавчої влади  у
галузях  статистики,  економіки,  праці  та  соціальної політики і
фінансів".

     Цим     же     Законом  (підпункт   "б"  підпункту 10  пункту
35  розділу  II)  частину  четверту  статті  42  викладено в такій
редакції: "У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії
продовжувала   працювати,   провадиться   перерахунок   пенсії   з
урахуванням  не  менше  ніж  24  місяців  страхового  стажу  після
призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв
у роботі.  Перерахунок пенсії  здійснюється  із  заробітної  плати
(доходу),  з  якої  була обчислена пенсія.  За бажанням пенсіонера
перерахунок пенсії провадиться  із  заробітної  плати  за  періоди
страхового  стажу,  зазначені  в  частині  першій  статті 40 цього
Закону,      із       застосуванням       показника      середньої
заробітної  плати  працівників  в  середньому на одну застраховану
особу в цілому по Україні,  з якої сплачено страхові внески та яка
відповідно    до    цього    Закону   враховується  для обчислення
пенсії,  за календарний рік,  що передує року перерахунку  пенсії.
При цьому з періоду,  за який враховується заробітна плата (дохід)
для  перерахунку  пенсії,  період  після  призначення  пенсії   не
підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті
40    цього    Закону.  У     разі   якщо застрахована особа після
призначення   (перерахунку)   пенсії   має  менше  ніж  24  місяці
страхового стажу,  перерахунок пенсії  провадиться  не  раніше  як
через  два  роки  після  призначення  (попереднього перерахунку) з
урахуванням  страхового  стажу  після  призначення   (попереднього
перерахунку)  з  урахуванням  заробітної плати,  з якої призначено
(попередньо перераховано) пенсію".

     Таким чином,  з 1 січня 2008 року змінено показник  середньої
заробітної плати (доходу) - однієї із складових формули заробітної
плати (доходу)  для  обчислення  пенсії  та  встановлено,  що  цим
показником  має  бути середня заробітна плата (дохід) в середньому
на одну застраховану особу в цілому по Україні,  з  якої  сплачено
страхові внески.

     Також змінено  порядок  перерахунку пенсії особам,  які після
призначення пенсії продовжували працювати.

     Аналізуючи частину  четверту  статті  42  Закону  N  1058-IV, 
у    редакції    Закону    від   28    грудня   2007 року N 107-VI
"Про    Державний     бюджет    України    на   2008  рік  та  про
внесення   змін  до  деяких  законодавчих  актів  України",  можна
виділити  три  категорії  застрахованих  осіб,  які   продовжували
працювати   після   призначення   пенсій   і  мають  право  на  її
перерахунок.

     До першої категорії таких осіб відносяться особи,  які  після
призначення  або  перерахунку  пенсії  продовжували  працювати  та
набули не менш як 24 місяці страхового стажу незалежно від  перерв
у роботі. Ці пенсіонери мали право на перерахунок пенсії:

     - тільки  з урахування додатково набутого страхового стажу із
заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.

     - з  урахуванням  додатково  набутого  страхового  стажу   та
заробітної   плати,  яку  вони  отримували  після  призначення  чи
попереднього перерахунку пенсії. Такий перерахунок мав проводитися
в  разі,  якщо в заяві про перерахунок пенсії зазначено,  що особа
бажає здійснити перерахунок за стажем та за заробітною  платою.  В
такому  разі  заробітна  плата  мала б обраховуватися за правилами
частини    першої статті 40 Закону N 1058-IV,  а саме: за
будь-які 60   календарних   місяців  страхового  стажу  підряд  до
1 липня 2000  року,  незалежно  від  перерв,  та  за  весь  період
страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

     До другої  категорії  відносяться особи,  які пропрацювали та
набули менше 24 місяців страхового стажу.  За таких обставин заява
про  перерахунок пенсії повинна була подаватися не раніше як через
два  роки   після   призначення   (попереднього   перерахунку)   з
урахуванням   страхового  стажу  після  призначення  (попереднього
перерахунку) та заробітної плати,  з якої  призначено  (попередньо
перераховано) пенсію. Тобто, в такому разі перерахунок проводиться
виключно за стажем.

     До третьої категорії відносяться особи,  які  при  виході  на
пенсію не мали трудового (страхового) стажу.  Якщо особа, вийшовши
на пенсію,  маючи неповний стаж,  допрацювала необхідну  кількість
років,  то  вона  мала  право подати відомості про свій додатковий
стаж у будь-який момент. У такому разі перерахунок мав проводитися
не за заробітною платою, а лише за стажем роботи.

     Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року
N     10-рп/2008,      зокрема,      положення    підпункту    "б"
підпункту  9,  підпункту  "б"  підпункту  10  пункту 35 розділу II
Закону України "Про Державний бюджет України на 2008  рік  та  про
внесення     змін     до    деяких    законодавчих  актів України" 
визнано такими,   що   не   відповідають    Конституції    України
(є неконституційними).

     Таким чином,  з  22  травня 2008 року відновили дію положення
частини другої статті 40 та частини  четвертої  статті  42  Закону
N1058-IV у первинній його редакції, які й підлягають застосуванню.

     28 травня 2008  року  Кабінетом  Міністрів  України  прийнято
постанову      N 530    "Деякі    питання   соціального    захисту
окремих категорій громадян",  яким встановлено порядок перерахунку
пенсій  особам,  які  після її призначення продовжували працювати,
відмінний від того порядку,  який  визначений  частиною  четвертою
статті    42    Закону    N  1058-IV,  у   редакції   Закону   від
9 липня 2003 року.

     Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів  над
іншими  підзаконними  нормативними  актами,  під  час  розгляду та
вирішення справ зазначеної категорії застосуванню  підлягає  Закон
N   1058-IV,   а   саме   нормативні  положення  статті  42  цього
Закону,    що    діяли    в    редакції    до    скасування  змін,
внесених за  Законом  України  від  28  грудня  2007 року N 107-VI
"Про   Державний     бюджет    України   на   2008   рік   та  про
внесення  змін  до  деяких законодавчих актів України",  та були і
залишаються чинними на момент проведення  перерахунку  пенсії.  Як
зазначалося  вище,  зі  змісту  цих  положень випливає, що під час
перерахунку пенсії величина середньої  заробітної  плати  (доходу)
враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.

 В.о. голови суду                                       Д.Ліпський
 

                                      Додаток
 

                       ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
            до Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV
            "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
                           страхування"
 

              Абзаци перший - сьомий частини другої
          статті 40 "Порядок визначення заробітної плати
                 (доходу) для обчислення пенсії"

------------------------------------------------------------------

|  У редакції Закону  |  У редакції Закону  |    Зміни визнано   |

|     України від     |     України від     |    такими, що не   |

|09.07.2003 N1058-IV, | 28.12.2007 N 107-VI |    відповідають    |

|      набрала        |    "Про             |Конституції України |

| чинності 01.01.2004 |  Державний бюджет   |         з          |

|                     | України на 2008 рік |     22.05.2008     |

|                     |та про внесення змін |                    |

|                     |      до деяких      |                    |

|                     |  законодавчих актів |                    |

|                     |  України", набрала  |                    |

|                     | чинності 01.01.2008 |                    |

|---------------------+---------------------+--------------------|

|Заробітна плата      |Заробітна плата      |Зміни, внесені      |

|(дохід) для          |(дохід) для          |підпунктом "б"      |

|обчислення пенсії    |обчислення пенсії    |підпункту 9 пункту  |

|визначається за      |визначається за      |35 розділу II Закону|

|формулою:            |формулою:            |України від         |

|                     |                     |28.12.2007 N 107-VI |

|Зп = Зс х (Ск : К),  |Зп = Зс х (Ск : К),  |     визнано        |

|де:                  |де:                  |такими, що не       |

|                     |                     |відповідають        |

|Зп - заробітна плата |Зп - заробітна плата |Конституції України |

|(дохід) застрахованої|(дохід) застрахованої|        (є          |

|особи для обчислення |особи для обчислення |неконституційними), |

|пенсії, у гривнях;   |пенсії, у гривнях;   |згідно з Рішенням   |

|                     |                     |Конституційного Суду|

|Зс - середня         |Зс - (середня        |України від         |

|заробітна плата      |заробітна плата      |22.05.2008          |

|працівників, зайнятих|(дохід) в середньому |N 10-рп/2008        |

|у галузях економіки  |на одну застраховану |                    |

|України, за          |особу в цілому по    |                    |

|календарний рік, що  |Україні, з якої      |                    |

|передує року         |сплачено страхові    |                    |

|звернення за         |внески та яка        |                    |

|призначенням пенсії; |відповідно до цього  |                    |

|                     |       Закону        |                    |

|Ск - сума            |враховується для     |                    |

|коефіцієнтів         |обчислення пенсії, за|                    |

|заробітної плати     |календарний рік, що  |                    |

|(доходу) за кожний   |передує року         |                    |

|місяць (Кз  + Кз  +  |звернення за         |                    |

|          1     2    |призначенням пенсії. |                    |

|Кз  +... + Кз );     |Порядок визначення   |                    |

|  3          n       |показників зазначеної|                    |

|                     |заробітної плати     |                    |

|К - кількість місяців|затверджується       |                    |

|страхового стажу, за |Пенсійним фондом     |                    |

|які розраховано      |України за           |                    |

|коефіцієнти          |погодженням з        |                    |

|заробітної плати     |центральними органами|                    |

|(доходу)             |виконавчої влади у   |                    |

|застрахованої особи. |галузях статистики,  |                    |

|У разі відсутності на|економіки, праці та  |                    |

|момент призначення   |соціальної політики і|                    |

|пенсії даних про     |фінансів;            |                    |

|середню заробітну    |                     |                    |

|плату працівників,   |Ск - сума            |                    |

|зайнятих у галузях   |коефіцієнтів         |                    |

|економіки України, за|заробітної плати     |                    |

|попередній рік для   |(доходу) за кожний   |                    |

|визначення заробітної|місяць (Кз  + Кз  +  |                    |

|плати (доходу)       |          1     2    |                    |

|враховується наявна  |Кз  +... + Кз );     |                    |

|середня заробітна    |  3          n       |                    |

|плата працівників,   |                     |                    |

|зайнятих у галузях   |К - кількість місяців|                    |

|економіки України, за|страхового стажу, за |                    |

|місяці попереднього  |які розраховано      |                    |

|року з наступним     |коефіцієнти          |                    |

|перерахунком         |заробітної плати     |                    |

|заробітної плати     |(доходу)             |                    |

|(доходу) для         |застрахованої особи. |                    |

|обчислення пенсії    |                     |                    |

|після отримання даних|У разі відсутності на|                    |

|про середню заробітну|момент призначення   |                    |

|плату працівників,   |пенсії даних про     |                    |

|зайнятих у галузях   |заробітну плату      |                    |

|економіки України, за|(дохід), в середньому|                    |

|календарний рік, що  |на одну застраховану |                    |

|передує року         |особу в цілому по    |                    |

|звернення за         |Україні, з якої      |                    |

|призначенням пенсії. |сплачено страхові    |                    |

|                     |внески та яка        |                    |

|                     |відповідно до цього  |                    |

|                     |      Закону         |                    |

|                     |враховується для     |                    |

|                     |обчислення пенсії, за|                    |

|                     |попередній рік для   |                    |

|                     |визначення заробітної|                    |

|                     |плати (доходу)       |                    |

|                     |враховується наявна  |                    |

|                     |заробітна плата      |                    |

|                     |(дохід), в середньому|                    |

|                     |на одну застраховану |                    |

|                     |особу в цілому по    |                    |

|                     |Україні, з якої      |                    |

|                     |сплачено страхові    |                    |

|                     |внески та яка        |                    |

|                     |відповідно до цього  |                    |

|                     |      Закону         |                    |

|                     |враховується для     |                    |

|                     |обчислення пенсії, за|                    |

|                     |місяці попереднього  |                    |

|                     |року з наступним     |                    |

|                     |перерахунком         |                    |

|                     |заробітної плати     |                    |

|                     |(доходу) для         |                    |

|                     |обчислення пенсії    |                    |

|                     |після отримання даних|                    |

|                     |про заробітну плату  |                    |

|                     |(дохід), в середньому|                    |

|                     |на одну застраховану |                    |

|                     |особу в цілому по    |                    |

|                     |Україні, з якої      |                    |

|                     |сплачено страхові    |                    |

|                     |внески та яка        |                    |

|                     |відповідно до цього  |                    |

|                     |       Закону        |                    |

|                     |враховується для     |                    |

|                     |обчислення пенсії, за|                    |

|                     |календарний рік, що  |                    |

|                     |передує року         |                    |

|                     |звернення за         |                    |

|                     |призначенням пенсії. |                    |

------------------------------------------------------------------

              Частина четверта статті 42 "Індексація
          та перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням
             середньої заробітної плати працівників,
              зайнятих у галузях економіки України,
            прожиткового мінімуму та страхового стажу"

--------------------------------------------------------------------------------

|  У редакції Закону  | Зупинено на  |  У редакції Закону  |  Зміни визнано    |

|       України       |  2007 рік    |       України       |  такими, що не    |

|   від 09.07.2003    |  згідно із   |    від 28.12.2007   |    відповідають   |

|     N 1058-IV,      |   Законом    |       N 107-VI      |Конституції України|

|                     | України від  |"Про Державний бюджет|         з         |

|  набрала чинності   |  19.12.2006  | України на 2008 рік |    22.05.2008     |

|     01.01.2004      |   N 489-V    | та про внесення змін|                   |

|                     |              |      до деяких      |                   |

|                     |"Про Державний|  законодавчих актів |                   |

|                     |бюджет України|  України", набрала  |                   |

|                     | на 2007 рік" | чинності 01.01.2008 |                   |

|---------------------+--------------+---------------------+-------------------|

|Частина третя        |дію частини   |У разі якщо          |зміни, внесені     |

|(з 12.01.2005 -      |четвертої     |застрахована особа   |підпунктом "б"     |

|частина четверта)    |статті 42     |після призначення    |підпункту 10 пункту|

|статті 42:           |зупинено на   |пенсії продовжувала  |35 розділу II      |

|                     |2007 рік      |працювати,           |Закону України від |

|У разі якщо          |              |провадиться          |28.12.2007         |

|застрахована особа   |              |перерахунок пенсії з |N 107-VI           |

|після призначення    |              |урахуванням не менше |визнано            |

|пенсії продовжувала  |              |ніж 24 місяців       |такими, що не      |

|працювати,           |              |страхового стажу     |відповідають       |

|провадиться          |              |після призначення    |Конституції України|

|перерахунок пенсії з |              |(попереднього        |(є                 |

|урахуванням          |              |перерахунку)         |неконституційними),|

|страхового стажу     |              |пенсії незалежно від |згідно з Рішенням  |

|після призначення    |              |перерв у роботі.     |Конституційного    |

|пенсії.              |              |Перерахунок пенсії   |Суду України від   |

|                     |              |здійснюється із      |22.05.2008         |

|Кожний наступний     |              |заробітної плати     |N 10-рп/2008       |

|перерахунок пенсії   |              |(доходу), з якої     |                   |

|провадиться не раніш |              |була обчислена       |                   |

|як через два роки    |              |пенсія. За бажанням  |                   |

|після попереднього   |              |пенсіонера           |                   |

|перерахунку з        |              |перерахунок пенсії   |                   |

|урахуванням          |              |провадиться із       |                   |

|страхового стажу     |              |заробітної плати за  |                   |

|після призначення    |              |періоди страхового   |                   |

|пенсії.              |              |стажу, зазначені в   |                   |

|                     |              |частині першій статті|                   |

|Перерахунок пенсії   |              |40 цього Закону      |                   |

|здійснюється із      |              |із                   |                   |

|заробітної плати     |              |застосуванням        |                   |

|(доходу), з якої     |              |показника середньої  |                   |

|була обчислена       |              |заробітної плати     |                   |

|пенсія, або за       |              |працівників в        |                   |

|періоди страхового   |              |середньому на одну   |                   |

|стажу, зазначені в   |              |застраховану особу в |                   |

|частині першій       |              |цілому по Україні, з |                   |

|статті 40 цього      |              |якої сплачено        |                   |

|Закону.              |              |страхові внески      |                   |

|                     |              |та яка відповідно до |                   |

|                     |              |цього Закону         |                   |

|                     |              |                     |                   |

|                     |              |враховується для     |                   |

|                     |              |обчислення пенсії, за|                   |

|                     |              |календарний рік, що  |                   |

|                     |              |передує року         |                   |

|                     |              |перерахунку пенсії.  |                   |

|                     |              |При цьому з періоду, |                   |

|                     |              |за який враховується |                   |

|                     |              |заробітна плата      |                   |

|                     |              |(дохід) для          |                   |

|                     |              |перерахунку пенсії,  |                   |

|                     |              |період після         |                   |

|                     |              |призначення пенсії   |                   |

|                     |              |не підлягає          |                   |

|                     |              |виключенню згідно із |                   |

|                     |              |абзацом третім       |                   |

|                     |              |частини першої статті|                   |

|                     |              |40 цього Закону      |                   |

|                     |              |                     |                   |

|                     |              |                     |                   |

|                     |              |У разі якщо          |                   |

|                     |              |застрахована особа   |                   |

|                     |              |після призначення    |                   |

|                     |              |(перерахунку) пенсії |                   |

|                     |              |має менше ніж 24     |                   |

|                     |              |місяці страхового    |                   |

|                     |              |стажу, перерахунок   |                   |

|                     |              |пенсії провадиться не|                   |

|                     |              |раніше як через два  |                   |

|                     |              |роки після           |                   |

|                     |              |призначення          |                   |

|                     |              |(попереднього        |                   |

|                     |              |перерахунку) з       |                   |

|                     |              |урахуванням          |                   |

|                     |              |страхового стажу     |                   |

|                     |              |після призначення    |                   |

|                     |              |(попереднього        |                   |

|                     |              |перерахунку) з       |                   |

|                     |              |урахуванням          |                   |

|                     |              |заробітної плати, з  |                   |

|                     |              |якої призначено      |                   |

|                     |              |(попередньо          |                   |

|                     |              |перераховано)        |                   |

|                     |              |пенсію.              |                   |

|                     |              |                     |                   |

|                     |              |Якщо пенсіонер,      |                   |

|                     |              |продовжуючи          |                   |

|                     |              |працювати, набув     |                   |

|                     |              |стажу, достатнього   |                   |

|                     |              |для призначення      |                   |

|                     |              |пенсії відповідно до |                   |

|                     |              |частини першої статті|                   |

|                     |              |28 цього Закону      |                   |

|                     |              |то за                |                   |

|                     |              |заявою пенсіонера    |                   |

|                     |              |провадиться          |                   |

|                     |              |відповідний          |                   |

|                     |              |перерахунок пенсії,  |                   |

|                     |              |незалежно від того,  |                   |

|                     |              |скільки часу минуло  |                   |

|                     |              |після призначення    |                   |

|                     |              |пенсії при неповному |                   |

|                     |              |стажі, з урахуванням |                   |

|                     |              |заробітної плати, з  |                   |

|                     |              |якої призначено      |                   |

|                     |              |(попередньо          |                   |

|                     |              |перераховано) пенсію.|                   |

|                     |              |                     |                   |

|                     |              |Обчислення страхового|                   |

|                     |              |стажу, який дає право|                   |

|                     |              |на перерахунок пенсії|                   |

|                     |              |відповідно до цієї   |                   |

|                     |              |частини, здійснюється|                   |

|                     |              |не раніше дня,       |                   |

|                     |              |наступного за днем,  |                   |

|                     |              |по який обчислено    |                   |

|                     |              |страховий стаж при   |                   |

|                     |              |призначенні          |                   |

|                     |              |(попередньому        |                   |

|                     |              |перерахунку) пенсії. |                   |

--------------------------------------------------------------------------------